Право Чорнобильців на відстоювання своїх Конституційних прав та свобод.

Розділ 1. Вступна частина.

На даний час  із 01.11.2011 по кінець 2012 року , ЛНА на ЧАЕС, інваліди ЧАЕС опинилися в такій ситуації у питанні відстоювання своїх  порушених Конституційних прав та інтересів із питання невиконання рішення судів України , коли чітко  потрібно зробити особисто самому для себе  щирий та усвідомлений   вибір – чи то бути бездіяльним, чи то діяти у відповідності із нормами діючого законодавства в Україні, чи то звичайним чином простої пересічної  людини спостерігати за розвитком подій .

У разі прийняття  ЛНА на ЧАЕС, інваліда ЧАЕС свого свідомого та виваженого  рішення проводити поведінку діяльності фіксування подій порушення своїх прав та свобод , збирання доказів , звернень до УПФУ, Управління праці та соціального захисту населення РДА, Управління фінансів РДА, а також звернення до суду із адміністративним позовом , кожному без винятку ЛНА на ЧАЕС, інваліду ЧАЕС потрібно все ж таки щиро зробити свій вибір та зрозуміти єдине, що відстоювання своїх Конституційних прав та інтересів неодмінно буде відбуватися лише та тільки шляхом письмових звернень, заяв , позовів, які  оточуючі  люди,близькі  в  звичайному, буденному  та  повсякденному житті називають  - скаргами, а людей ,хто подає скарги в житті називають скаржниками.

 
Для ЛНА на ЧАЕС, інвалідів ЧАЕС І,ІІ,ІІІ груп інвалідності  при їх намірах  відстоювання своїх Конституційних прав та інтересів із 2009 по 2011 роки було  набагато зручніше знайти собі  представника, адвоката , щоб його називали скаржником, і нехай він хекає, бігає, скаржиться, відстоює, бо ми не знаємо, не можемо, не вміємо, та й по-великому рахунку не хочемо бути скаржниками в очах оточуючих, і тому,що порядний та совісний представник зміг за довгі роки своєї біганини та представницької практики, так натренувати своє тіло, що його ноги  ростуть не від шиї, як у супер- моделей , а від вух ,як у якихось космічних мутантів.

Опинившись із 01.11.2011 року в ситуаціях коли всі представники не витримавши поведінки емоційно-вольового обурення від інвалідів ЧАЕС порозбігалися , хто куди, майже галасвіта, інваліди ЧАЕС зрозуміли, що їм або потрібно наймати або піймати  собі нових представників  у яких вже відросли ноги від вух, або повернути  дуже  наляканих та  достатньо  емоційно знесилених своїх  колишніх представників у яких вже не зрозуміло де знаходяться ноги та вуха, або писати заяви, скарги, вимоги , адміністративні позови до суду самостійно, а це в більшості випадків досить складно без наявності відповідної підготовки, досвіду та практики.

Інваліди ЧАЕС І,ІІ,ІІІ груп інвалідності безстроково мають в силу свого виховання, рис характеру , досвіду  свого життя  своєрідний погляд по відношенню до скарг, заяв, вимог, тому що для когось скарга - це необхідність, вимушена  та тимчасова незручність, для когось – стиль життя, спосіб цікавого проводження часу. Для когось скарга - це єдина можливість відновити свої права, а для когось – це недопущення отримання благ для інших осіб.

Але єдине що об’єднує поняття ,щодо заяв, скарг, вимог, позовів до суду, що скарга - це засіб для досягнення мети. У зв’язку із   цим досить важливо, щоб суть скарги була викладена в правильній формі, саме не так ,як досить чемно підказують.

Подаючи заяву чи то скаргу ЛНА на ЧАЕС, інвалід ЧАЕС І,ІІ,ІІІ групи  повинен чітко розуміти, що жодна державна установа не буде допомагати Вам в складанні тексту скарги, яку потім  державним службовцям цієї установи доведеться  розглядати,та на яку в подальшому потрібно надавати письмову відповідь в строки передбачені у відповідності із нормами діючого законодавства  в Україні.

Подаючи заяву чи то скаргу ЛНА на ЧАЕС  , інвалід ЧАЕС повинен розуміти, що навіть подаючи одне письмове звернення у відповідь доведеться отримати на одному чи то декількох аркушах паперу , велику кількість майже фантастичної  письмової « багнюки», від  отримання якої окрім почуття  огиди, приниження, зневаги до своєї гідності , нічого отримати не можливо, і до такого відношення від державних службовців  саме державних установ потрібно готуватися при подання свого письмового звернення.

Інваліди ЧАЕС повинні розуміти, що державні службовці  УПФУ при отриманні своєї вищої освіти у Навчальних закладах, так роками відповідним чином натаскані, як скажені  « бойові пси», щоб при наданні письмової відповіді відбити будь яке бажання  писати заяви взагалі зараз і у подальшому ,  і таким чином відповісти  на письмове звернення  , даному випадку мова ідеться про інвалідів ЧАЕС, щоб при отриманні такої їх відповіді у інваліда не було , а ні щирого, а ні не щирого бажання  звернутися до УПФУ із письмовою заявою в подальшому.

Єдиною дієвою  та ефективною  лікувальною вакциною проти  поведінки держаних службовців при наданні відповіді із перерахунком великої кількості Нормативно-правових актів, законів, від інваліда ЧАЕС- є  поведінка  прояву  спокою,  великого спокою , терплячого спокою, мудрого спокою .   

Тому потрібно навчитися інвалідам ЧАЕС І,ІІ,ІІІ групи інвалідності,ЛНА на ЧАЕС перетворити складання, написання, заяви, скарги, вимоги до мистецтва – мистецтва скаржитися, для досягнення мети.

Мистецтво скарження - це  мистецтво для  людей достатньо справедливих обраних,тому що як в будь якій справі фахівців велика кількість, а  талановитих, працьовитих , професійних , натхненних  фахівців обмаль. Мистецтво скарження – це щось дивовижне в житті людини, яка чітко для себе зрозуміла , яку ступінь майстерності скарження вона має бажання опанувати переступивши через почуття байдужості до життя та відсутності натхнення  в цьому житті.

На сторінках   глав  цього єссе , автор буде надавати практичні  поради  написані державною мовою  зрозумілим змістом тексту , для практичного використання в реальному  житті.
( Кінець вступної частини. Продовження слідує…)

Наталія Падалка