Чорнобильські роковини: «Веселится и ликует весь народ»

На тлі суцільної «повноти радості» на більшості каналів хотілося б подякувати Першому національному, якби…

 У кожної цивілізованої країни, в кожного модерного суспільства існують трагічні дати, оминати які, не віддаючи знаки пам'яті й пошани жертвам - непристойно. По-дикунськи. По-варварськи.

 В Україні до таких дат належить 26 квітня - роковини Чорнобильської катастрофи. Ні, мова не про те, щоб сидіти й плакати протягом цілого дня - хоча саме ця дата цілком могла б заслуговувати на саме таке ставлення. Рана ще не загоїлася й загоїться нескоро.

 Мова про інше: приглушити звук, стримати емоції й згадати про Чорнобиль не лише скоромовкою у випусках новин. Дати в ефір на кожному каналі (принаймні, не нішевому й не спеціалізованому) бодай одну присвячену даті програму. Тож розкриваємо анонси телепрограм і шукаємо.

 26 квітня 2013 року. «Інтер». Нуль, нічого. Окрім хіба що коротенької, та й то не запланованої сценарієм, а з ініціативи Миколи Катеринчука, згадки й хвилини мовчання в ефірі «Шустер live»

.
«1+1» - нуль.

 CTV - порожньо. Серіали, серіали, серіали. СТБ - та сама картина.

 «Україна» - геть нічого.

 «Київ», столичний телеканал - і тут нічого. Натомість є «Повнота радості». Якраз до дати, якраз те, що найбільше пасує.

 На цьому тлі повного безпам'ятства виділявся Перший національний. Документальний фільм «Чорнобиль. Післямова». Документальний фільм «Чорнобиль - наш вічний біль». Документальний фільм «Чорнобиль - людський фактор». Документальний фільм «Чорнобиль. Політичні версії». Концерт Йосифа Кобзона в Чорнобилі. І вночі, вже на 27 квітня, - документальний фільм «Чорнобиль. Тризна».

 Документальний фільм «Чорнобиль - наш вічний біль» показував ще й КДРТК. «Чорнобиль. Два кольори часу» та «Чорнобильський час» - ці документальні фільми демонструвала «Культура». Документальний фільм «Інший Чорнобиль» показав ТВі, у вечірньому випуску новин темі Чорнобиля приділив увагу 5 канал.

 Ото й усе. Ото й усі згадування.

 Каналам, які згадали про чорнобильські роковини, треба віддати належне. Цьогоріч чорнобильські ефіри найменшою мірою не нагадували таку собі екранізацію журналу «Техника - молодёжи». На відміну від минулих років, не було відстороненого й холодного копирсання в технічних аспектах аварії на АЕС. Навпаки: висвітлення теми було практично всебічним. Було згадано й звитягу рятувальників, і злочинну байдужість політиків (влада відмовилася від пропонованих шведами спеціальних костюмів, заявивши, що «в СРСР і свої зроблять», а натомість «добровольці», а насправді солдати-строковики, розгрібали радіоактивні уламки у звичайних робах звичайними лопатами). І те, як жив Чорнобиль разом із прилеглими районами до катастрофи - у фільмі «Інший Чорнобиль». Фільм цей викликав щемливе усвідомлення: цілий пласт української (а разом із тим і єврейської, й російської старообрядницької) культури, українського побуту відійшов у небуття, бо він міг існувати тільки там, на тих землях, і ніде більше.

 Лунали й жахливі цифри жертв Чорнобиля - у фільмі «Чорнобиль - наш вічний біль». Хотілося, звісно б, щоб за понад чверть століття по катастрофі нарешті хтось узявся б дослідити соціально-психологічні наслідки Чорнобильської катастрофи: як змінилися світосприйняття, поведінка, стосунки в українському суспільстві. Чи є нинішня Україна посттравматичним суспільством - саме внаслідок Чорнобиля, і якщо є, то до якої міри.

 Але на тлі суцільної «повноти радості» на більшості інших каналів хотілося б подякувати Першому національному, якби... Якби все це йшло не в денному та нічному ефірах і лише в них. Настав прайм-тайм - і від чорнобильської теми не лишилося й згадки. Немов і не було.

 І це вже було не по-людськи. Бо дуже нагадувало формальне відробляння номера. Вдень на Першому національному в лівому верхньому кутку була плашка: «Чорнобиль. 27 років». У прайм-таймі зникла навіть вона.

 Не було у прайм-таймі бодай плашок ані на «1+1», ані на «Інтері», ані на «Україні», ані на СТБ, ані на ICTV, ані на ТВі, ані на 5-му каналі, ані навіть на «Культурі». Амнезія в праймі була тотальною, всеосяжною.

 І це було не що інше, як кинута в обличчя образа. Глядачам дали зрозуміти: їх уважають за плебеїв, яким тільки й треба, що «хліба та видовищ». Які тільки й здатні, що пускати слину з рота й посміхатися, мов ідіоти. В яких геть атрофовано всі людські почуття. І виявилося, що такими вважають нас УСІ канали без жодного винятку.

 Фото - з архіву ТК

ИСТОЧНИК