Чорнобильці Бердичівщини не хочуть отримувати виділені для них кошти

Аж шість мільйонів гривень виділено Житомирській області (вперше за останні роки) в рамках програми комплексного медико-санітарного забезпечення та лікування онкологічних захворювань із застосуванням високовартісних медичних технологій громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. В минулому році на аналогічно програму в області не використали 2 мільйона гривень, а в цьому році, який вже наближається до завершення не використали третину з виділених 6 мільйонів.

Невже всі ліквідатори вже виздоровіли?

Про проблему «зайвих грошей» йшлося минулого четверга на засіданні в Бердичівській районній держадміністрації, яке організувала не влада, а представники громадських організацій.

Останнім часом цією чорнобильськими грошима всерйоз зайнялась громадська рада при обласній адміністрації, а представник від Бердичева у цій раді – Галина Гриценко саме і стала ініціатором проведення конференції в нашому місті, до якої залучили місцевих журналістів, керівників міської та районної медицини та голову райдержадміністрації.

Більшу частину часу присутні мали нагоду слухати виступ голови обласної громадської ради, колишнього головного пожежника області, генерала у відставці Леоніда Антонюка. Він наводив багато цифр і фактів, деякі з яких виявились дуже цікавими:

…в області три державні структури, які офіційно ведуть облік ліквідаторів (пенсійний фонд,управління соцзахисту та охорони здоров’я) і в кожної з цих структур різні цифри по кількості чорнобильців…

… в області є 36 громадських організацій у назві яких є слово «Чорнобиль», але дієвої співпраці між ними немає…

… для лікування чорнобильців закупили 50 ендопротезів, які лежать на складі, 110 штучних хрусталиків ока, з яких встановили лише 5, а з кількох десятків кардіостимуляторів встановили лише 1…

… в Бердичеві живе 628 постраждалих від Чорнобильської катастрофи, в тому числі 27 – І категорії, а місто не використало 44 тисячі гривень на їх лікування…

Також Леонід Антонюк розповів про те, як комісія громадської ради перевірили обласні санаторії в Денишах і Кам’яному броді, і виявила, що там стоять пустими цілі відділення. І лише після такого втручання «знайшли» чорнобильців, яких там потрібно оздоровлювати.

Незрозумілою, назвав виступаючий, практику, коли 11 мільйонів гривень, виділених з обласного бюджету (тобто 36 гривень на одного чорнобильця) на придбання медикаментів іде не на рахунки районних чи міських лікарень, а на рахунки комерційних аптек для компенсацій за пільгові рецепти для постраждалих.

Головною причиною таких «неподобств» відставний генерал назвав необізнаність ліквідаторів про турботу уряду та обласної ради. Мовляв, треба щоб чорнобильці активніше звертались за медичною допомогою як до сімейного лікаря, так і до фахівців районних, міських та обласної лікарень, або навіть особисто до нього, для чого надав присутнім номер свого мобільного телефону.

На емоційний виступ Леоніда Антонюка керівники районної та міської лікарень реагували навпаки дуже спокійно. Головний лікар міської, Лариса Бабікова, розповіла, що кожен рік видається наказ про комплексний огляд постраждалих від чорнобиля, на якому й пропонується і лікування і санаторне оздоровлення, але кожен рік є люди, які категорично відмовляються і від огляду і від лікування.

Не стали лікарі говорити і про те, що за кожну використану гривню по чорнобильським програмам приходиться писати стоси звітів, які дотошно перевіряються потім ревізорами.

Як на мене, то корінь проблеми, напевно, саме і ховається у принципах фінансування. Якщо загалом на медицину (тобто на зарплату лікарям і утримання лікувальних закладів) кошти надходять з місцевого бюджету і вони не розподіляються на лікування кожного окремо взятого хворого, а використовуються якби гамузом, то у фінансуванні лікування чорнобильців, згідно з постановою Кабміну №143 від 23.02.2011 р., передбачено договірні відносини і облік коштів, використаних саме на лікування окремо кожного ліквідатора.

Фактично, саме так, як це робиться за кордоном у тих країнах, де існує і розвивається система страхової медицини. Я думаю, що на прикладі лікування чорнобильців наша медицина має гарну нагоду попрактикуватись в інших фінансових відносинах між замовником медичних послуг, пацієнтом і лікувальним закладом. Адже не сьогодні-завтра, таким замовником послуг стануть страхові компанії, і лікарям хоч-не-хоч, а доведеться міряти не «середню температуру по палаті», і не загальне використання бюджетних коштів, а температуру кожного пацієнта ( в тому числі і фінансову) і бути готовим звітувати саме перед замовником медичних послуг, а не перед знеособленим "розпорядником бюджетних коштів".

Источник: http://rio-berdychiv.info/