Замість вступу хочу нагадати всім події минулорічної давнини. Тоді чинна
влада протягувала одіозний урядовий законопроект N9127 про гарантії
держави щодо виконання судових рішень. Він передбачав зміни до більше
ніж 20 законів, відповідно до яких усі соцвиплати мали б здійснюватися
Кабміном в ручному режимі залежно від наявних коштів. Тоді ці ініціативи
викликали шквал критики та обурення громадськості. Певно, відчуваючи
наближення парламентських виборів, влада в останній момент відмовилась
від своїх ініціатив.
Але пройшло менше року і схожі ініціативи повторюються – до порядку денного Верховної Ради вже на цю п'ятницю, 24 травня, включили урядовий законопроект N2399. От тільки масштаби злочинної оборудки від влади цього разу можуть виявитись куди більшими.
Перш
за все, в очі кидається відвертий цинізм розробників законопроекту.
Так, вони наголошують, що їхня ініціатива спрямована на забезпечення
виконання зобов'язань держави за рішеннями Європейського суду з прав
людини. Але насправді, прикриваючись вимогами європейської спільноти,
влада винайшла дієвий механізм обкрадання власних громадян.
Законопроектом
передбачається, що уся заборгованість щодо виконання судових рішень
станом на 1 січня 2013 року буде погашатися починаючи... з 1 січня 2014
року. Тобто держава планує офіційно заморозити усі виплати до кінця
року.
Але найголовніше навіть не це. Передбачається встановлення
черговості погашення заборгованості. Наприклад, найбільш суттєва
заборгованість держави, пов'язана з пенсійними та соціальними виплатами,
погашатиметься у другу чергу. Коли ж прийде час цієї так званої другої
черги – достеменно не відомо, оскільки у документі "не випадково"
прописана лише черговість, а не строки оплати.
Далі більше. Аби
мати хоч примарну можливість отримати законні виплати, особа, яка має на
руках виконавчий документ за рішенням суду, повинна буде звернутися до
органу ДВС протягом 3 місяців з дня набрання чинності закону. Можете
уявити, який хаос виникне у зв'язку з цим. Скільки тисяч людей фізично
не встигнуть подати такі документи. І найцікавіше: якщо особа не встигне
за 3 місяці подати виконавчі документи – вся заборгованість буде
вважатися виконаною.
А тепер по цифрам. В пояснювальній записці до законопроекту наголошується, що лише в цьому році держава за виконавчими документами має виплатити близько 16,6 мільярда гривень. Але самі урядовці визнають, що ця статистика охоплює лише частину рішень. За висновками фахівців, реальна заборгованість втричі більше – близько 50 мільярдів гривень.
Урядовий законопроект свідчить виключно про те, що чинна влада фактично хоче обікрасти свій же народ. І виною цьому – ні криза, ані стан економіки країни, а системна несплата звичайним українцям їм же належних коштів. Вказана оборудка за своїми масштабами може побити навіть аферу з вкладами в Ощадбанку СРСР.
народний депутат України, фракція Батьківщина
ИСТОЧНИК : http://www.pravda.com.ua/
Не понятно по какой причине, но мой коментарий удалили. У модератора наверное какая то партийная принадлежность?
ОтветитьУдалитьВице-премьер-министр – министр социальной политики Сергей Тигипко
ОтветитьУдалитьЗа год пребывания в должности Сергей Тигипко стал богаче на 223,6 млн. С 571,9 млн. в 2010-м до 795,5 в 2011-м. Основная сфера его интересов – машиностроение и финансы.
Читаем еженедельник «Комментарии» (от 2.12.2010): «Победителями тендера на поставку грузовых вагонов для Укрзализныци за кредитные средства Европейского банка реконструкции и развития стали Крюковский вагоностроительный завод и немецкий производитель Fahrzeugtechnik Dessau».
Далее: «Общая стоимость проекта по обновлению подвижного состава Укрзализныци за средства ЕБРР составляет $73,5 млн. (15% - инвестиции Укрзализныци). Крюковский вагоностроительный завод (Кременчуг) - один из крупнейших в Украине производителей транспортных средств, в том числе подвижного состава и является подконтрольным вице-премьеру Сергею Тигипко».
Вот, что пишет сетевое издание «Укррудпром» (29.12.2010, «Парадный вагон Сергея Тигипко», автор Ярослав Ярош): «Компании, связанные с Сергеем Тигипко, имеют свою долю в трех предприятиях украинского вагоностроения — упомянутом днепродзержинском “Днепровагонмаше”, а также Крюковском вагоностроительном и Кременчугском сталелитейном заводах».
Общую стоимость Днепродзержинского и Крюковского вагоностроительных, Луганского тепловозного и Кременчугского сталелитейного заводов фондовые аналитики оценивают в пределах от 300 до 500 млн долл. с тенденцией к росту.
В марте 2010-го экс-премьер Юлия Тимошенко заявляла: Сергей Тигипко не уплатил в госбюджет 100 млн. долларов после продажи своего банка. По оценкам Тимошенко поступления в бюджет должны были составить 800 миллионов гривен.
Сергей Тигипко живет под Киевом, в поместье на 37,6 га.
Источники: Фокус, Комментарии, Укррудпром
Послесловие. Упоминавшееся обнародование «свежих» деклараций вынуждает внести некоторые коррективы. Итак, сравним.
Николай Азаров – 304 тысячи грн (в 2009) и 486 тысяч грн (в 2010)
Андрей Клюев – 10 миллионов 495 тысяч (в 2009) и 4 миллиона 407 тысяч (в 2010)
Борис Колесников - 67 миллионов 860 тысяч (2009 год) и 164 миллиона 518 тысяч (за 2010)
Сергей Тигипко – 30 миллионов 387 тысяч (2009 год) и 24 миллиона 154 тысячи (за 2010)
Виктор Тихонов – 247 тысяч (2009-ый) и 541 тысяча (2010-ый)
Николай Присяжнюк – 2 миллиона 422 тысячи (2009 год) и 1 миллион 380 тысяч (в 2010-м)
Анатолий Могилев – 162 тысячи (в 2009-м) и 371 тысяча (в 2010-м)
Николай Злочевский – 245 тысяч (в 2009-м) и 15 миллонов 265 тысяч (в 2010). (15 миллионов – стоимость проданной министром земли)
Юрий Бойко - 245 тысяч (2009 год), доход семьи - 3 миллиона 872 тысячи. 195 тысяч (в 2010-м), доход семьи - 8 миллионов 195 тысяч
Константин Грищенко – 115 тысяч (в 2009-м) и 272 тысячи (в 2010-м)
Михаил Кулиняк – 51 тысяча (2009 год). В 2010-м получил 1 миллион 365 тысяч (источники значительных доходов в декларации не указаны)
Виктор Балога – 67 тысяч, члены семьи – 285 тысяч (в 2010-м)
Михаил Ежель – 287 тысяч (за 2008-ой) и 422 тысячи (за 2010-ый)
Михаил Табачник – 831 тысяча (2009 год) и 848 тысяч (2010-ый)
Илья Емец – 171 тысяча. Члены семьи – 131 тысяча
Федор Ярошенко – 175 тысяч (2009-ый), 354 тысячи (2010-ый)
Александр Лавринович - 384 тысяч (2009 год) и 344 тысячи (2010 год)
Это – данные налоговых деклараций. Отметим, что при подготовке собственных рейтингов богачей авторитетные еженедельники – «Корреспондент», «Фокус» и др. (материалы которых мы изучали), используют еще и экспертные оценки. Базирующиеся, в свою очередь, на оценках стоимости связанных с ними активов. Отсюда – столь значительное расхождение между данными деклараций и реальными цифрами.
Так что, откуда деньгам на ЧЕРНОБЫЛЬЦЕВ и др. взяться. Государственные и соцальные вопросы превыше вего - это святое !!!
ПОРОЖНЯК ! ! !
ОтветитьУдалить