Соціальний кодекс України (ПРОЕКТ) №2311 від 15.02.2013(ПРОДОЛЖЕНИЕ 4)

Глава 17.5. СОЦІАЛЬНИЙ ЗАХИСТ ДІТЕЙ

Стаття 296. Заходи соціального захисту дитини

              

Заходи соціального захисту дитини   передбачають забезпечення належних  умов  для охорони здоров’я,  навчання, виховання,  фізичного,  психічного,  соціального,   духовного   та інтелектуального   розвитку   дітей,   їх  соціально-психологічної адаптації  та  активної  життєдіяльності,  зростання  в  сімейному оточенні  в  атмосфері миру,  гідності,  взаємоповаги,  свободи та рівності;

проведення державної  політики,  спрямованої  на   реалізацію цільових програм з охорони дитинства, надання дітям пільг, переваг та соціальних гарантій у процесі виховання,  навчання,  підготовки до   трудової   діяльності,   заохочення   наукових  досліджень  з актуальних проблем дитинства;

      Стаття 297. Забезпечення дітей і підлітків медичною допомогою

             
1. Держава гарантує дитині право на охорону здоров’я, безоплатну кваліфіковану медичну допомогу в державних і комунальних  закладах охорони  здоров’я,  сприяє  створенню  безпечних  умов для життя і здорового розвитку дитини,  раціонального  харчування,  формуванню навичок здорового способу життя.

               2. Медична  допомога дітям і підліткам забезпечується лікувально-профілактичними і оздоровчими закладами, дитячими поліклініками, відділеннями, диспансерами, лікарнями, санаторіями та  іншими  закладами  охорони  здоров’я.  До державних дитячих санаторіїв путівки дітям надаються безплатно.

3.   Діти і підлітки перебувають під диспансерним наглядом.

               Стаття 298. Дитяче харчування

               1.  Держава забезпечує дітей віком до трьох  років  виготовленими переважно  на  промисловій  основі  з  екологічно  чистої сировини якісними  дитячими  сумішами   та   іншими   продуктами   дитячого харчування.

               2. Контроль   за   виконанням   санітарно-гігієнічних  та  інших нормативних вимог щодо продуктів дитячого харчування  покладається на органи державного санітарного нагляду.

Стаття 299. Заходи з охорони здоров’я дітей у  закладах освіти

1. Заходи з охорони здоров’я дітей у  закладах освіти здійснюється у відповідності із законодавством по освіту.

Стаття 300. Державна допомога громадянам у здійсненні догляду за дітьми з вадами фізичного та  психічного розвитку

              

1. Діти з  вадами  фізичного  або  психічного  розвитку,  які потребують медико-соціальної допомоги і спеціального  догляду,  за бажанням батьків або осіб, які їх замінюють, можуть утримуватися в будинках дитини, дитячих будинках та інших спеціалізованих дитячих закладах за державний рахунок.

               2.   Сім’ям або особам та закладам, на утриманні яких  перебувають такі  діти,  подається  медико-соціальна   допомога   у   порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Стаття 301. Контроль за умовами  праці підлітків

1.   Виробниче  навчання  підлітків  дозволяється  відповідно   до законодавства  за  тими  професіями,  які  відповідають  їх  віку, фізичному і розумовому розвитку  та  стану  здоров’я.  Трудове  та виробниче  навчання  здійснюється  під систематичним медичним контролем. Контроль за умовами  праці  підлітків,  а  також  проведенням спеціальних  заходів,  спрямованих  на  запобігання захворюванням підлітків, здійснюють органи і заклади охорони  здоров’я  разом  з власниками підприємств, установ,  організацій,  а  також  органами професійно-технічної  освіти,  громадськими організаціями.

2. Медичний огляд підлітків є обов’язковим для вирішення питання  про прийняття їх на роботу.  Медичні  огляди  працюючих  підлітків повинні проводитись регулярно, але не рідше одного разу на рік.

Стаття  302. Соціальний захист дітей-сиріт та дітей,  позбавлених батьківського піклування

              

Діти, в яких померли чи загинули батьки (діти-сирота) та діти, позбавлені батьківського піклування,  -  діти,  які залишилися без піклування батьків  у  зв’язку  з  позбавленням  їх  батьківських   прав,   відібранням   у   батьків  без  позбавлення батьківських  прав,  визнанням  батьків  безвісно  відсутніми  або недієздатними,  оголошенням їх померлими,  відбуванням покарання в місцях позбавлення волі та  перебуванням  їх  під  вартою  на  час слідства,  розшуком  їх  органами  внутрішніх справ,  пов’язаним з ухиленням від сплати аліментів та відсутністю  відомостей  про  їх місцезнаходження,  тривалою  хворобою батьків,  яка перешкоджає їм виконувати свої батьківські обов’язки,  а  також  підкинуті  діти, батьки  яких  невідомі,  діти,  від  яких  відмовилися батьки,  та безпритульні діти – мають право на отримання соціальної підтримки згідно положень цього розділу Кодексу.

               Стаття   303.   Форми влаштування   дітей-сиріт   та    дітей,    позбавлених  батьківського   піклування

              

До  форм влаштування   дітей-сиріт   та    дітей,    позбавлених батьківського   піклування, належать  усиновлення;  встановлення  опіки, піклування;  передача  до  прийомної   сім’ї,   дитячих   будинків сімейного типу,  до закладів для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування;

Усиновлення - прийняття усиновлювачем у свою сім’ю дитини  на  правах  дочки  чи  сина,  що  здійснене  на підставі рішення суду. Усиновлення дитини провадиться в  її  інтересах  для  забезпечення стабільних та гармонійних умов її життя;

Встановлення опіки  та  піклування - влаштування дітей-сиріт, дітей,  позбавлених батьківського  піклування,  в  сім’ї  громадян України,   які перебувають,   переважно,  у  сімейних,  родинних відносинах  з  цими  дітьми-сиротами  або   дітьми,   позбавленими батьківського  піклування,  з  метою  забезпечення  їх  виховання, освіти, розвитку і захисту їх прав та інтересів;

Передача до прийомної сім’ї - добровільне прийняття за  плату сім’єю або окремою особою,  яка не перебуває у шлюбі,  із закладів для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, від одного до чотирьох дітей на виховання та для спільного проживання;

Передача до  дитячого  будинку  сімейного  типу - прийняття в окрему сім’ю,  яка створюється за бажанням  подружжя  або  окремої особи,  яка  не  перебуває у шлюбі,  на виховання та для спільного проживання не менш як п’яти дітей-сиріт та/або дітей,  позбавлених батьківського  піклування.  Загальна  кількість  дітей,  включаючи рідних, у такій сім’ї не може перевищувати десяти осіб;

               За умови втрати дитиною батьківського піклування  відповідний орган   опіки   та   піклування   вживає  вичерпних  заходів  щодо влаштування дитини в сім’ї громадян України - на усиновлення,  під опіку або піклування,  у прийомні сім’ї,  дитячі будинки сімейного типу.

     До закладів   для   дітей-сиріт   та    дітей,    позбавлених батьківського   піклування,   незалежно  від  форми  власності  та підпорядкування, дитина може бути влаштована в разі, якщо з певних причин немає можливості влаштувати її на виховання в сім’ю.

Влаштування дитини  до  закладу  для  дітей-сиріт  та  дітей, позбавлених батьківського піклування, не позбавляє органи опіки та піклування  за  місцем  походження та за місцем перебування дитини від обов’язку продовжувати діяльність щодо реалізації  права  цієї дитини на сімейне виховання.

Порядок передачі  дітей на усиновлення,  виховання та спільне проживання в прийомні сім’ї  або  дитячі  будинки  сімейного  типу затверджується Кабінетом Міністрів України.

Стаття 304.   Державні соціальні стандарти і нормативи забезпечення дітей – сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування

Державні соціальні стандарти і нормативи забезпечення дітей – сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування встановлюються щодо:

мінімального матеріального    забезпечення,     витрат     на харчування, одяг та взуття;

житлового забезпечення на рівні,  не нижчому за встановлені у Житловому кодексі Української РСР ( 5464-10 ) нормативи;

     житлового забезпечення  таких  дітей  після   завершення   їх виховання  в  різних  формах  влаштування  після  досягнення  ними 18-річного віку,  якщо вони не мають  свого  житла  відповідно  до житлових нормативів або мають житло з характеристиками, нижчими за встановлені житлові нормативи;

     мінімального стандарту   щодо   забезпечення    гарантованого першого  робочого  місця,  яке  не  може  бути змінено за бажанням роботодавця протягом трьох років з моменту початку такої роботи, а в  разі  неможливості надання такого робочого місця – встановлення грошової компенсації на цей період, яка виплачується особі з числа дітей-сиріт  та  дітей,  позбавлених батьківського піклування,  за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів;

мінімального стандарту разової державної фінансової  допомоги при закінченні такими дітьми виховного, навчального закладу чи при закінченні перебування таких дітей  у  різних  формах  влаштування після досягнення ними 18-річного віку;

мінімального стандарту  щомісячного  утримання таких дітей та осіб із їх числа за умови навчання їх у вищих навчальних  закладах до досягнення ними 23-річного віку;

мінімального стандарту медичного обслуговування;

мінімального стандарту забезпечення таких дітей іграшками, що сприяють розвитку,  спортивним інвентарем,  газетами  і  журналами відповідно дитячого, юнацького, загальнопізнавального та виховного спрямування;

мінімального стандарту  забезпечення  дитини  до  надання  їй статусу   дитини-сироти   або  дитини,  позбавленої  батьківського піклування;

мінімального стандарту грошового забезпечення батьків-вихователів, прийомних батьків.

Кабінет Міністрів  України  може встановлювати інші додаткові мінімальні соціальні стандарти,  нормативи споживання та нормативи забезпечення.

Стаття 305. Цільові програми з соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування

Органи державної  влади  та  органи  місцевого самоврядування відповідно до їх  компетенції,  визначеної  законом,  забезпечують вирішення  питань щодо встановлення опіки і піклування,  створення інших передбачених законодавством умов для  виховання  дітей,  які внаслідок  смерті батьків,  позбавлення батьків батьківських прав, хвороби батьків чи з інших  причин  залишилися  без  батьківського піклування,  а  також  для захисту особистих,  житлових і майнових прав та інтересів дітей та осіб  із  числа  дітей-сиріт та  дітей, позбавлених батьківського піклування.

     Кабінет Міністрів  України,  спеціально  уповноважені  органи державної влади,  органи  місцевого  самоврядування  здійснюють  у межах  бюджетних  асигнувань розробку і виконання цільових програм щодо   поліпшення соціального захисту дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, та осіб з їх числа.

     Стаття 306. Державне забезпечення дітей-сиріт та дітей,                позбавлених батьківського піклування

     Держава здійснює повне  забезпечення  дітей-сиріт  та  дітей, позбавлених батьківського піклування.

     Допомога та  утримання  таких дітей не можуть бути нижчими за встановлені мінімальні стандарти,  що забезпечують  кожній  дитині рівень  життя,  необхідний для фізичного,  розумового,  духовного, морального  та  соціального  розвитку  на  рівні,  не  нижчому  за встановлений прожитковий мінімум для таких осіб.

  Право на  повне  державне  забезпечення в навчальних закладах мають діти-сироти та діти,  позбавлені  батьківського  піклування, віком до вісімнадцяти років та особи з числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування,  при продовженні навчання до двадцяти трьох років.

Особам із    числа    дітей-сиріт   та   дітей,   позбавлених батьківського піклування,  які навчаються, крім повного державного забезпечення   виплачується   стипендія  в  розмірі,    який    на  50 відсотків перевищує розмір стипендії у відповідному навчальному закладі,  а також виплачується 100 відсотків заробітної плати, яка нарахована в період виробничого навчання та виробничої практики.

    Особам із   числа   дітей-сиріт   та    дітей,    позбавлених батьківського піклування,  які навчаються,  до завершення навчання виплачується щорічна допомога для придбання навчальної  літератури в  розмірі  трьох місячних стипендій.  Виплата зазначеної допомоги здійснюється протягом 30 днів після початку  навчального  року  за рахунок  коштів,  що  передбачаються  для  навчальних  закладів  у відповідних бюджетах.

При наданні особам із числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, які навчаються, академічної відпустки за медичним висновком за ними зберігається на весь період академічної відпустки  повне  державне забезпечення та виплачується стипендія.

Навчальний заклад сприяє організації їх лікування.

     Випускники навчальних закладів із числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених  батьківського  піклування,  забезпечуються за рахунок навчального закладу одягом і взуттям, а також одноразовою грошовою допомогою   в   розмірі   двох  прожиткових  мінімумів.  Нормативи забезпечення одягом і взуттям затверджуються  Кабінетом  Міністрів України.  За бажанням випускників навчальних закладів їм може бути видана грошова компенсація в розмірі,  необхідному  для  придбання одягу і взуття.

     Вартість повного    державного   забезпечення   у   грошовому еквіваленті для дітей віком від народження  до  трьох  років,  від трьох  до  семи  років,  від  семи до десяти років,  від десяти до чотирнадцяти років, від чотирнадцяти до вісімнадцяти років та осіб із   числа   дітей-сиріт   та   дітей,  позбавлених  батьківського піклування,  до двадцяти трьох років  визначається  відповідно  до глави 4.5. цього Кодексу.

               Стаття 307. Фінансування заходів щодо забезпечення соціального                захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених   батьківського піклування

              

Витрати на   утримання   дітей-сиріт  та  дітей,  позбавлених батьківського піклування,  у сім’ях  опікунів,  прийомних  сім’ях, дитячих будинках сімейного типу, у державних закладах фінансуються з державного,  обласних бюджетів,  бюджету  Автономної  Республіки Крим.

    У разі   зміни   форми   влаштування  дітей-сиріт  та  дітей, позбавлених батьківського піклування,  а також  осіб  з  їх  числа дозволяються трансферти між бюджетами різних рівнів.

Стаття 308. Служба у справах неповнолітніх щодо опіки та піклування над дітьми-сиротами та дітьми, позбавленими батьківського піклування

Безпосереднє ведення справ та координація діяльності стосовно дітей-сиріт та  дітей,   позбавлених   батьківського   піклування, покладаються на служби у справах неповнолітніх.

Стаття 309. Соціальний супровід дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування

Соціальний супровід    здійснюється   стосовно   дітей,   які перебувають  на  вихованні  в  сім’ях  опікунів,   піклувальників, прийомних сім’ях, дитячих будинках сімейного типу.

Соціальний супровід  може  здійснюватися стосовно усиновленої дитини,  якщо ця діяльність  не  порушує  таємницю  усиновлення  і виконується за згодою або на прохання усиновлювача або дитини.

Завдання соціального  супроводу  - сприяти адаптації дитини в новій сім’ї, створенню позитивного психологічного клімату в сім’ї, умов  розвитку  дітей  з  урахуванням індивідуальних потреб кожної дитини,  забезпеченню оптимальних умов життя дитини та захисту  її прав.

     Соціальний працівник здійснює соціальне обслуговування дитини та сім’ї,  соціальну опіку, є посередником між усиновлювачами, які висловили  таке бажання,  опікунами,  піклувальниками,  прийомними батьками,  батьками-вихователями та державними структурами, на які покладено   вирішення  питань  життєзабезпечення  дітей,  і  не  є представником органів контролю.

     Соціальний супровід  дитини   здійснюється   за   спеціальним планом,  який  складається  для кожної дитини і коригується раз на рік.

Стаття 310. Соціальна та психологічна адаптація дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування

    

З метою  підготовки   дітей-сиріт   та   дітей,   позбавлених батьківського  піклування,  до  самостійного життя їх соціальна та психологічна адаптація покладається на центри соціальних служб для молоді.

     Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у справах сім’ї,  дітей  та  молоді  разом  із  центральним  органом виконавчої  влади  з питань охорони здоров’я забезпечують розробку комплексних програм індивідуальної психологічної,  реабілітаційної та   корекційної  допомоги  дітям-сиротам  та  дітям,  позбавленим батьківського  піклування,  а  також  дітям,  які  перебувають   в особливо  скрутних  і  надзвичайних  умовах  та  потребують  такої допомоги.

     Центри соціальних  служб   для   молоді   надають   юридичну, психологічну   та   соціальну  допомогу  дітям-сиротам  та  дітям, позбавленим  батьківського  піклування,  а  також  їх  біологічним батькам,     опікунам,    піклувальникам,    прийомним    батькам, батькам-вихователям та усиновлювачам.

               Стаття 311. Заклади для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського     піклування

     Створення і функціонування закладів для дітей-сиріт та дітей, позбавлених     батьківського     піклування,     незалежно    від підпорядкування   таких   закладів,   здійснюються   в    порядку, встановленому цим Кодексом та іншими нормативно-правовими актами.

     З метою   недопущення   дискримінації   дітей  за  соціальним походженням  в  офіційних  назвах  таких  закладів   забороняється зазначати  категорію  осіб,  які  утримуються  і виховуються в цих закладах.

Гранична чисельність вихованців у закладах для дітей-сиріт та дітей,  позбавлених батьківського піклування, не може перевищувати 50 осіб.

Порядок створення,  реорганізації,  ліквідації  закладів  для дітей-сиріт  та  дітей,  позбавлених  батьківського піклування,  а також положення про ці заклади затверджуються Кабінетом  Міністрів України.

Забезпечення умов   утримання  та  виховання  дітей  у  таких закладах  здійснюється  відповідно   до   мінімальних   соціальних стандартів та прожиткового мінімуму згідно із законодавством та за рахунок коштів відповідних бюджетів.

Контроль за дотриманням  прав  та  інтересів  дітей  у  таких закладах здійснюють служби у справах неповнолітніх.

                 

Стаття 312. Програми психологічної і практичної підготовки                 дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, до праці та професійного самовизначення

              

У закладах   для   дітей-сиріт    та    дітей,    позбавлених батьківського  піклування,  запроваджуються програми психологічної та практичної підготовки  до  праці,  професійного  самовизначення вихованців  з  урахуванням  здібностей,  інтересів дитини і потреб регіонів.

               Такі програми  розробляються  органами   освіти   спільно   з органами  праці  та  соціального  захисту  населення,  службами  у справах неповнолітніх.

    

                Стаття 313. Виявлення обдарованих дітей з числа дітей-сиріт та                 дітей, позбавлених батьківського піклування

Органи опіки та піклування систематично,  але не рідше одного разу на рік,  забезпечують роботу по виявленню обдарованих дітей з числа дітей-сиріт та дітей,  позбавлених батьківського піклування, а   також   сприяють   їх   подальшому  безоплатному  навчанню  та працевлаштуванню відповідно до їх здібностей.

     Стаття 314. Працевлаштування дітей-сиріт, дітей, позбавлених                 батьківського піклування, та осіб з їх числа

              

Місцеві державні адміністрації,  виконавчі органи відповідних рад  згідно  із   законодавством   бронюють   робочі   місця   для працевлаштування  дітей-сиріт,  дітей,  позбавлених  батьківського піклування,  а також осіб з їх числа, забезпечують їх першочергове працевлаштування на наявні вакантні робочі місця.

Місцеві державні адміністрації,  виконавчі органи відповідних рад  за  участю  центрів  зайнятості  населення  для  забезпечення тимчасової  зайнятості залучають дітей-сиріт,  дітей,  позбавлених батьківського піклування,  та  осіб  з  їх  числа  до  оплачуваних громадських  робіт  на  підприємствах,  в установах і організаціях комунальної власності та за договорами - на інших підприємствах, в установах і організаціях.

Відповідальність за  працевлаштування вихованців закладів для дітей-сиріт, дітей,  позбавлених батьківського піклування, та осіб з  їх  числа покладається на органи праці та соціальної політики і на керівника закладу, де перебувала дитина.

Стаття 315. Заходи додаткового матеріального забезпечення

     З метою поліпшення матеріального забезпечення дітей-сиріт  та дітей,   позбавлених   батьківського   піклування,   митні  органи зобов’язані безоплатно передавати  закладам,  в  яких  виховуються діти-сироти та діти,  позбавлені батьківського піклування, дитячим будинкам сімейного типу,  прийомним  сім’ям  дитячі  речі,  м’який  інвентар,  транспортні  засоби тощо,  затримані митними органами і конфісковані в установленому порядку,  а також  ті,    за    якими не звернувся  власник  до  закінчення  терміну  їх  зберігання під митним контролем,  у кількості,  що не перевищує необхідних річних потреб  відповідного  закладу  або  сім’ї,  за зверненням служби у справах неповнолітніх.

     Стаття 316. Оздоровлення дітей-сиріт та дітей, позбавлених                 батьківського піклування

    

Кабінет Міністрів України через уповноважені ним органи, Рада міністрів Автономної Республіки Крим,  обласні,  районні, Київська та  Севастопольська  міські  державні  адміністрації  забезпечують щорічне безоплатне оздоровлення дітей-сиріт та дітей,  позбавлених батьківського   піклування,   у  віці  до  18  років.  Рідні  діти батьків-вихователів або прийомних батьків,  які проживають в одній прийомній  сім’ї  або  в  одному  дитячому будинку сімейного типу, мають  право  на  безоплатне  оздоровлення  до   досягнення   ними 18-річного віку.

     Кошти на   оздоровлення  дітей-сиріт  та  дітей,  позбавлених батьківського  піклування,  виділяються  із  державного,  місцевих бюджетів,  коштів  підприємств,  Фонду  соціального  страхування з тимчасової втрати працездатності та інших джерел,  не  заборонених законодавством.

     Стаття 317. Соціально-трудова реабілітація дітей-сиріт та                 дітей, позбавлених батьківського піклування,    які є інвалідами

     Кабінет Міністрів України, місцеві державні адміністрації:

    забезпечують створення   мережі   спеціалізованих  навчальних закладів  для  дітей-сиріт  та  дітей,  позбавлених  батьківського піклування, що є інвалідами;

     забезпечують умови    для   здійснення   освітньо-професійної підготовки за обраними спеціальностями дітьми-сиротами та  дітьми, позбавленими батьківського піклування;

     розробляють заходи і гарантії медичної,  трудової, соціальної реабілітації  та  адаптації   дітей-інвалідів,   дітей   -   жертв екологічних і техногенних катастроф.

Стаття  318. Влаштування дітей, залишених батьками в медичних закладах

У разі відсутності відомостей про батьків та родичів  дитини, залишеної  в  пологовому  будинку  чи  іншому  медичному  закладі, адміністрацією медичного закладу складається відповідний  акт,  на підставі якого служба у справах неповнолітніх за місцезнаходженням медичного закладу приймає рішення про передачу її  на  усиновлення після  досягнення  дитиною  двомісячного  віку або влаштування під опіку,  у прийомну  сім’ю,  дитячий  будинок  сімейного  типу,  до закладу   для  дітей-сиріт  та  дітей,  позбавлених  батьківського піклування.

Стаття 319. Тимчасове влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування

  

У разі    встановлення    факту   відсутності   батьківського піклування щодо дитини  орган  опіки  та  піклування  зобов’язаний протягом одного дня забезпечити тимчасове влаштування такої дитини до вирішення питання про форму влаштування дитини.

Тимчасове влаштування дитини в разі відсутності батьківського піклування   здійснюється   в   порядку,  затвердженому  Кабінетом Міністрів України.

Стаття 320. Повідомлення про дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування

Особа, якій  стало  відомо  про  дитину,  яка  залишилася без батьківського піклування,  зобов’язана негайно повідомити про таку дитину  службу  у справах неповнолітніх або орган внутрішніх справ за місцем її перебування.

Служба у справах неповнолітніх  разом  з  органом  внутрішніх справ   після   одержання   відомостей   про   дитину,  позбавлену батьківського піклування,  зобов’язані негайно провести обстеження умов  перебування  дитини  та  обставин  відсутності батьківського піклування і протягом двох  місяців  вжити  заходів  щодо  надання дитині статусу дитини-сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування.   Встановлення   фактів   відсутності    батьківського піклування  реєструється  у книзі первинного обліку дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.

Стаття 321. Збереження права дітей-сиріт та дітей, позбавлених

батьківського піклування, на житло

За дітьми-сиротами  та  дітьми,  позбавленими   батьківського піклування,  зберігається право на житло, в якому вони проживали з батьками, рідними тощо до влаштування у відповідні заклади.

Місцеві державні     адміністрації,     органи      місцевого самоврядування  (за  місцем  проживання  дітей до їх влаштування у відповідні  заклади)   несуть   відповідальність   за   збереження  зазначеного  житла  і  повернення  його  дітям-сиротам  та  дітям, позбавленим  батьківського   піклування,   після   завершення   їх перебування  у  відповідному  закладі  для  таких дітей,  дитячому будинку сімейного типу, прийомній сім’ї.

Жилі приміщення,  в  яких  проживали  діти-сироти  та   діти, позбавлені  батьківського  піклування,  до  влаштування їх у сім’ї громадян України,  заклади для дітей-сиріт та  дітей,  позбавлених батьківського  піклування,  а  також щодо яких  є  рішення   суду, не можуть бути відчужені без отримання згоди на таке  від  органів опіки та піклування,  яка може надаватися лише в разі гарантування збереження права на житло таких дітей.

Діти-сироти та  діти,  позбавлені  батьківського  піклування, мають  право  проживати  в  дитячих  будинках  сімейного  типу  до повернення  їм  зазначеного  житла  або  надання  житла  місцевими державними адміністраціями та органами місцевого самоврядування.

    

Стаття 322.  Забезпечення дітей-сиріт, дітей, позбавлених                 батьківського піклування, та осіб з їх числа  житлом

    

Після завершення    перебування    дітей-сиріт    та   дітей, позбавлених батьківського піклування,  у відповідних закладах  для таких дітей,  дитячому будинку сімейного типу, прийомній сім’ї або завершення  терміну  піклування  над  такими  дітьми  та  в   разі відсутності  в  таких  дітей  права на житло обласні,  Київська та Севастопольська міські,  районні  державні  адміністрації,  органи місцевого   самоврядування   забезпечують  дітей-сиріт  та  дітей, позбавлених батьківського піклування,  а також  осіб  з  їх  числа протягом  місяця  у позачерговому порядку впорядкованим соціальним житлом.

Порядок забезпечення соціальним житлом дітей-сиріт та  дітей,  позбавлених  батьківського  піклування,  а  також  осіб з їх числа затверджується Кабінетом Міністрів України.

Соціальне житло,  що  надається   дітям-сиротам   та   дітям, позбавленим  батьківського  піклування,  особам  з  їх  числа  для проживання, має відповідати санітарним і технічним вимогам.

Стаття 323 . Забезпечення медичного обслуговування дітей-сиріт

та дітей, позбавлених батьківського піклування

    

Центральний орган  виконавчої  влади у сфері охорони здоров’я забезпечує    медичне     обслуговування     (у     тому     числі стоматологами-ортопедами)   дітей-сиріт   та   дітей,  позбавлених батьківського  піклування,  у  межах,  не  нижчих  за   мінімальні соціальні стандарти.

 Обов’язкові медичні   огляди   всіх   дітей-сиріт  та  дітей, позбавлених батьківського піклування, здійснюються двічі на рік.

У разі потреби  здійснюються  взяття  дітей  на  диспансерний облік, постійний медичний нагляд за ними і своєчасне лікування.

Навчально-виховним закладам     забезпечується    пріоритетне постачання  необхідних   медикаментів,   медичної   апаратури   та обладнання, засобів корекції фізичного розвитку.

Стаття 324. Організація благодійних акцій

Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у справах  сім’ї,  дітей  та  молоді,  органи  опіки  та  піклування сприяють організації та проведенню благодійних  акцій,  кошти  від яких  спрямовуються  на  матеріальне  забезпечення  дітей-сиріт та дітей,  позбавлених  батьківського  піклування,   які   потребують першочергової допомоги, зокрема щодо лікування, оздоровлення тощо.

Глава 20.6. СОЦІАЛЬНИЙ ЗАХИСТ МОЛОДІ

Стаття 325.  Обов’язки органів виконавчої влади і органів місцевого самоврядування у сфері соціального становлення та розвитку молоді

Координуючу роль щодо проведення державної політики  у  сфері соціального  становлення  та  розвитку  молоді здійснює спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади,  який забезпечує її реалізацію та несе відповідальність за її виконання.

Рада міністрів  Автономної  Республіки  Крим,  місцеві органи виконавчої влади утворюють у своєму  складі  відповідні  органи  з реалізації державної молодіжної політики.

Спеціально уповноважений  центральний  орган виконавчої влади разом з іншими органами  виконавчої  влади  розробляє,  а  Кабінет Міністрів  України  затверджує  соціальні  норми та нормативи щодо соціального становлення та розвитку молоді, додержання і виконання яких   є  обов’язковими  для  органів  виконавчої  влади,  органів місцевого самоврядування, об’єднань громадян, а також підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності.

Стаття 326.  Сприяння праці молоді

               1. Держава гарантує   працездатній   молоді   рівне   з   іншими громадянами  право  на  працю.  Особливості  праці   неповнолітніх встановлюються законодавством.

               2. Держава забезпечує   працездатній   молоді   надання  першого робочого місця на строк не менше двох років після  закінчення  або припинення  навчання  у  загальноосвітніх,  професійно-технічних і вищих навчальних закладах,  завершення  професійної  підготовки  і перепідготовки,  а  також після звільнення зі строкової військової або альтернативної (невійськової) служби.  Дворічний строк першого робочого  місця  обчислюється  з  урахуванням часу роботи молодого громадянина до призову на  строкову  військову  або  альтернативну (невійськову) службу.

     Молоді громадяни,   які   звернулися   до   державної  служби зайнятості в пошуках роботи,  одержують  безплатну  інформацію  та професійну консультацію з метою вибору виду діяльності,  професії, місця роботи,  а також,  у разі необхідності, проходять професійну підготовку і перепідготовку.

     Держава сприяє  створенню  молодіжних центрів праці,  а також молодіжних громадських  організацій  (агентства,  біржі,  бюро  та інші) для забезпечення працевлаштування молоді, реалізації програм професійного  навчання  молоді  та  вдосконалення  її  професійної майстерності.   Типове   положення   про  молодіжні  центри  праці затверджується  Кабінетом  Міністрів  України.

     Квота робочих місць для працевлаштування молоді  визначається місцевими    органами   виконавчої   влади,   органами   місцевого самоврядування  в  межах,  встановлених   Законом   України   «Про зайнятість населення».

               3. У разі  відмови  в прийомі на роботу молодих громадян у межах встановленої  квоти  з   підприємств,   установ   та   організацій стягується  штраф  у п’ятдесятикратному розмірі неоподатковуваного мінімуму   доходів  громадян  за  кожну  таку  відмову.  Ці  кошти спрямовуються    до    Фонду    загальнообов’язкового   державного соціального   страхування   України   на   випадок   безробіття  і використовуються  для  надання  роботодавцям  дотацій на створення додаткових  робочих місць для молоді та її професійну підготовку і перепідготовку. 

    4. Державна служба зайнятості разом з органами виконавчої влади, центрами  соціальних  служб  для  молоді надає учням, студентам та аспірантам  денної  форми  навчання  допомогу в працевлаштуванні у позанавчальний час.

           Держава забезпечує  умови  для  вторинної  зайнятості молоді. Органи  виконавчої  влади  та  органи   місцевого   самоврядування відповідно  до законодавства можуть встановлювати додаткові пільги щодо прибуткового  податку  з  громадян  студентам  та  учням,  що працюють  у  складі студентських та учнівських трудових загонів на сільськогосподарських  роботах  чи  на  інших  видах   робіт,   на підприємствах державної або комунальної форми власності.

Молодіжні центри  праці,  що  діють  відповідно  до  Типового положення,  а також громадські молодіжні  організації  (агентства, біржі,  бюро  та  інші)  за  наявності в них відповідного дозволу, виданого державною службою зайнятості,  сприяють  працевлаштуванню молоді, у тому числі учнів, студентів, аспірантів у позанавчальний час,  надають послуги,  пов’язані з профорієнтацією та підготовкою до роботи за новою професією.

Державна служба  зайнятості надає місцевим органам виконавчої влади, органам місцевого самоврядування, молодіжним центрам праці, центрам  соціальних  служб  для  молоді  інформацію  про наявність вільних робочих місць (вакантних посад).

Держава гарантує надання роботи за фахом на період  не  менше трьох   років   молодим   спеціалістам   -  випускникам  державних професійно-технічних та вищих навчальних закладів,  потреба в яких була визначена державним замовленням.

Стаття 327. Підтримка підприємницької ініціативи та діяльності молоді

              

1. Держава підтримує   і   сприяє   розвиткові   підприємницької ініціативи та діяльності молоді.

           Держава сприяє     створенню    молодіжних    бізнес-центрів, бізнес-інкубаторів для реалізації програми  підготовки  молоді  до підприємницької     діяльності,     надання    інформаційних    та консультативних послуг. З цією метою розробляється та реалізується система   заходів   підтримки   підприємництва  молоді,  включаючи довгострокове  пільгове  кредитування,  забезпечення   виробничими приміщеннями, страхування комерційного ризику тощо.

        2. Органи місцевого   самоврядування   можуть  встановлювати  за рахунок коштів,  що надходять до місцевого бюджету, пільгову плату за  реєстрацію  підприємств,  створених  молодими  громадянами  та молодіжними громадськими організаціями.

Стаття  328.   Сприяння підвищенню рівня життя молоді

               1.  Держава, враховуючи   вартість   прожиткового   мінімуму   та виходячи з реальних можливостей бюджету, підвищує розміри допомоги сім’ям  на  неповнолітніх  дітей,   стипендій   та   інших   видів матеріального      забезпечення      молоді,      яка      отримує професійно-технічну,  вищу   освіту   у   відповідних   навчальних закладах.

     Для сприяння  пріоритетним напрямам розвитку суспільства та з метою заохочення молоді до активної роботи у  відповідних  галузях держава встановлює заохочувальні стипендії.

     Матеріальне забезпечення,  включаючи  стипендії учнівської та студентської  молоді,  яка   перебуває   на   повному   державному забезпеченні, встановлюється на рівні прожиткового мінімуму.

     Порядок виплати надбавок до стипендій за успіхи в навчанні, а також  підвищених   стипендій   для   окремих   категорій   молоді встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Стаття 329.  Сприяння в реалізації молоддю права на житло

               1. Держава забезпечує   молодим   громадянам   рівне   з  іншими громадянами  право  на   житло,   сприяє   молодіжному   житловому будівництву, створенню молодіжних житлових комплексів тощо.

     При відведенні    земельних   ділянок   для   індивідуального житлового будівництва органи місцевого самоврядування затверджують квоти ділянок, які надаються молодим сім’ям під будівництво житла.

     Органи виконавчої   влади,  органи  місцевого  самоврядування разом з підприємствами, установами та організаціями розробляють та реалізують  програми створення сприятливих житлово-побутових умов для молоді, яка проживає в гуртожитках.

     Молоді сім’ї та молоді громадяни можуть одержувати за рахунок бюджетних   коштів  пільгові  довгострокові  державні  кредити  на будівництво і  придбання  жилих  будинків  і  квартир,  на  оплату вступних   пайових  внесків  при  вступі  до  молодіжних  житловихкомплексів,   житлово-будівельних   кооперативів,   а   також   на обзаведення домашнім господарством.

     Молодь, яка переселяється в трудонедостатні сільські населені пункти на постійне  місце  проживання,  а  також  місцева  молодь, зайнята   в  сільському  господарстві,  переробних,  обслуговуючих галузях агропромислового комплексу, соціальній сфері цих населених пунктів,  забезпечується  житлом  і  господарськими  будівлями  за рахунок Державного бюджету України.

     Молоді сім’ї,  які  не  мають  дітей,  сплачують   кредит   з відсотковою  ставкою  у  розмірі  три  відсотки  річних  від  суми заборгованості по кредиту.

     Молоді сім’ї,  які мають одну дитину, звільняються від сплати відсотків за користування кредитом; молодим сім’ям, які мають двох дітей, за  рахунок  бюджетних  коштів,  крім   того,   погашається 25 відсотків  суми зобов’язань по кредиту,  а молодим сім’ям,  які мають трьох і більше дітей,  - 50 відсотків  суми  зобов’язань  по кредиту.

               2. Молодь, яка постійно проживає у сільських населених пунктах і працює  у  сільськогосподарському   виробництві,   переробній   та обслуговуючих галузях агропромислового комплексу,  що функціонують у сільській місцевості, соціальній сфері села та органах місцевого самоврядування на селі, користується також пільгами, передбаченими Законом України «Про пріоритетність соціального розвитку  села  та агропромислового комплексу в народному господарстві» .

3. Порядок надання  пільгових  довгострокових  кредитів  молодим сім’ям  та  їх  пільгового  погашення   встановлюється   Кабінетом Міністрів України.

4. При народженні  дітей  у молодій сім’ї,  яка отримала кредит, цій сім’ї може бути  надано  допомогу  для  погашення  кредиту  за рахунок  коштів,  що  залишаються у розпорядженні підприємств,  де працює молоде подружжя (мати або батько).

5. Дія  цієї  статті поширюється на молодих вчених, на подружжя, в якому чоловік або дружина є молодим вченим, та на неповні сім’ї, в яких мати (батько) є молодим вченим, якщо зазначені молоді вчені є  громадянами  України та працюють на державних підприємствах,  у державних  науково-дослідних  (науково-технічних)   установах   та організаціях, вищих навчальних закладах та закладах післядипломної освіти   III-IV   рівнів акредитації   на    посадах    наукових (науково-педагогічних)   працівників,  перелік  яких  визначається Кабінетом Міністрів  України,  або  навчаються  за  денною  формою навчання  в  аспірантурі,  ад’юнктурі,  докторантурі.

Стаття 330.  Соціальний захист молоді у сфері освіти, в культурному розвитку

1. Україна гарантує   молодим   громадянам   рівне   з    іншими громадянами  право  на  освіту,  культурний  розвиток,  дозвілля і відпочинок.

Порядок реалізації права молоді на освіту,  державні гарантії її  здобуття,  визначення  прав та обов’язків учасників навчально-виховного процесу регулюються законодавством про освіту.

         2. Молоді громадяни  можуть   одержувати   за   рахунок   коштів державного чи місцевих бюджетів пільгові довгострокові кредити для здобуття освіти у вищих навчальних  закладах  за  різними  формами навчання,  незалежно  від  форм  власності,  що діють на території України.  Зазначені кошти передбачаються  у  відповідних  бюджетах окремим  рядком.  Порядок  надання  зазначених  кредитів  визначає Кабінет Міністрів України.

        3. Органи виконавчої  влади,  органи  місцевого самоврядування можуть  встановлювати  разом  із заінтересованими міністерствами, науковими товариствами та творчими спілками,  молодіжними  фондами спеціальні   стипендії   для   найобдарованіших   студентів  вищих навчальних  закладів  і  передбачати  виділення   коштів   на   їх стажування   у  провідних  вітчизняних  наукових  установах  і  за кордоном.

       4. Органи виконавчої  влади,  органи  місцевого   самоврядування разом  із  підприємствами,  організаціями,  науковими  установами, вищими  навчальними  закладами,   об’єднаннями   громадян   можуть створювати  навчально-виховні  заклади,  які  сприяють поглибленню знань,  задоволенню  творчих   інтересів,   розвитку  здібностей, організації  змістовного  дозвілля  та відпочинку молоді,  а також заклади,  що забезпечують пошук, підтримку та розвиток талановитої молоді у різних сферах життя.

5. Учні, студенти, неповнолітні мають право  на  безплатне  та пільгове користування об’єктами культури.

Порядок   надання   цих   пільг  визначається  органами  місцевого самоврядування.

      6. Держава сприяє розвиткові молодіжного туризму,  молодіжним  міжнародним обмінам. Органи виконавчої влади та   органи  місцевого  самоврядування  можуть  встановлювати  для молодіжних  та  дитячих  туристичних  груп  пільги  у користуванні транспортними,   готельними,   культурними  та  іншими  послугами.

Порядок   надання   зазначених   пільг   та  джерела  фінансування встановлюються  Кабінетом  Міністрів  України,  місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування.

Стаття 331.   Охорона здоров’я, фізичний розвиток молоді

1. Держава забезпечує  молодим громадянам рівне з іншими громадянами право на охорону здоров’я, заняття фізичною культурою і спортом.

               2. Рада міністрів Автономної  Республіки  Крим,  місцеві  органи виконавчої  влади  в  галузі  охорони  здоров’я,  заклади  охорони здоров’я  разом  з  підприємствами,  установами  та  організаціями забезпечують   проведення   щорічного  медичного  обстеження  всіх молодих громадян і неповнолітніх.

     Органи охорони здоров’я забезпечують розвиток мережі закладів охорони   здоров’я  наркологічного  профілю,  які  надають  молоді необхідну безплатну допомогу, розробляють і реалізують програми та заходи  щодо  профілактики  серед  молоді  соціально  небезпечних захворювань,  а  також  популяризації  та  утвердження   здорового способу життя.

Підприємства, установи  та  організації можуть за клопотанням молодих  громадян  або  їх  представників  повністю  або  частково оплачувати  надання  медичної  допомоги в найскладніших випадках у платних лікувальних закладах країни або за кордоном.

Органи виконавчої  влади  розробляють і рекомендують, а загальноосвітні,  професійно-технічні  та  вищі  навчальні заклади включають  до  своїх  програм  курс  фізичної  культури,  а  також організують секції для занять окремими видами спорту.

3. Держава запроваджує систему пільг і заохочень  для  підприємств, що спрямовують частину свого прибутку на  розвиток  фізичної  культури  і  спорту,  будівництво об’єктів фізкультури і спорту, організацію   відпочинку, проведення рекреаційних заходів.

Порядок надання цих пільг, компенсації різниці вартості послуг і квитків визначається органами місцевого самоврядування.

Розділ ХVIII. СОЦІАЛЬНЕ  ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ  ОСІБ ПОХИЛОГО ВІКУ, ВЕТЕРАНІВ ПРАЦІ

Глава 18.1. СОЦІАЛЬНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ВЕТЕРАНІВ ПРАЦІ

Стаття 332. Особи, які є ветеранами праці

1. Ветеранами праці визнаються громадяни, які сумлінно працювали в народному господарстві,  державних  установах,  організаціях  та об’єднаннях громадян, мають трудовий стаж (35 років - жінки  і  40 років - чоловіки) і вийшли на пенсію.

2. В окремих випадках ветеранами праці визнаються особи, які мають трудовий стаж менший, ніж передбачено у частині першій зазначеної статті.

3. Ветеранами праці визнаються також:

1) особи, яким призначені пенсії на пільгових умовах:

а) за списком  №  1  виробництв,  робіт,   професій,   посад   і показників на підземних роботах,  на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий  день  дає  право  на  пенсію  за  віком  на  пільгових умовах - за наявності загального трудового стажу  у  жінок  -  25  років  і  у чоловіків - 30 років;

б) за списком  №  2  виробництв,  робіт,   професій,   посад   і показників  з  шкідливими  та важкими умовами праці,  зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах  -  за  наявності  загального  трудового стажу у жінок - 30 років і у чоловіків - 35 років;

в) особи, які мають професію:

·                   трактористи-машиністи, безпосередньо зайняті у виробництві сільськогосподарської  продукції  в  колгоспах,  радгоспах,  інших підприємствах сільського господарства;

·                   жінки, які працюють трактористами-машиністами, машиністами будівельних,  шляхових   і    вантажно-розвантажувальних    машин, змонтованих на базі тракторів і екскаваторів;

·                   жінки,  які  працюють  доярками  (операторами   машинного доїння),  свинарками-операторами  в  колгоспах,  радгоспах,  інших підприємствах сільського господарства;

·                   жінки, зайняті протягом  повного  сезону  на  вирощуванні, збиранні та післязбиральній обробці тютюну;

·                   робітниці текстильного виробництва, зайняті на верстатах і машинах;

·                   жінки, які працюють у  сільськогосподарському  виробництві та виховали п’ятеро  і  більше  дітей;

·                   водії   міського  пасажирського  транспорту   (автобусів, тролейбусів, трамваїв) і  великовагових  автомобілів,  зайнятих  у технологічному процесі важких і шкідливих виробництв;

·                   особи, які мають право на пенсію за вислугу років.

Зазначена категорія громадян визнається ветеранами праці при наявності необхідного спеціального трудового стажу на відповідних роботах  та загального трудового стажу у жінок -  30 років і у чоловіків – 35 років;

г) особи, хворі на гіпофізарний нанізм (ліліпути), і диспропорційні карлики - за наявності загального трудового стажу у жінок - 25 років і у чоловіків - 30 років;

2) пенсіонери, нагороджені медаллю «Ветеран праці» за законодавством колишнього Союзу РСР;

3) інваліди  I  і  II   груп,   які   одержують   пенсії   по інвалідності,  якщо вони мають загальний трудовий стаж не менше 15 років.

Стаття 333. Гарантії ветеранам праці

1. Ветерани праці мають право на:

1) користування при виході на пенсію чи  зміні  місця  роботи поліклініками, до яких вони були прикріплені за попереднім  місцем роботи;

2) першочергове безплатне зубопротезування (за винятком протезування із дорогоцінних металів);

3) переважне   право на забезпечення санаторно-курортним лікуванням,  а  також на компенсацію вартості самостійного санаторно-курортного  лікування в порядку і розмірах, що визначаються Кабінетом Міністрів України;

4) щорічне медичне обстеження і диспансеризація із залученням необхідних спеціалістів;

5) першочергове  обслуговування  в  лікувально-профілактичних закладах, аптеках та першочергова госпіталізація;

6) використання чергової щорічної відпустки у зручний для них час,  а  також  одержання  додаткової  відпустки  без   збереження заробітної плати строком до двох тижнів на рік;

7) переважне право на забезпечення  жилою  площею  осіб,  які потребують  поліпшення  житлових  умов,  та  відведення  земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва,  садівництва  і городництва, першочерговий ремонт жилих  будинків  і  квартир  цих осіб та забезпечення їх паливом;

8)  першочергове   одержання    позики    на    індивідуальне (кооперативне) житлове будівництво з  погашенням  її  протягом  10 років  починаючи з п’ятого року після  закінчення  будівництва,  а також першочергове одержання позики для будівництва або  придбання дачних будинків і благоустрою садових ділянок;

9)  переважне  право на  вступ до садівницьких товариств (кооперативів),  кооперативів  по  будівництву  та  експлуатації колективних гаражів;

10) переважне право на встановлення домашніх  телефонів;

11) звільнення  від  плати  за  землю  та  сплати  земельного податку;

12) безплатний проїзд всіма видами міського пасажирського транспорту  (за  винятком  таксі),  автомобільним транспортом загального  користування  (за винятком таксі) в сільській місцевості, а також залізничним і водним  транспортом  приміського сполучення та автобусами  приміських  маршрутів  в  межах  області (Республіки Крим) за місцем проживання.

Стаття 334. Особи, які мають особливі трудові заслуги перед Батьківщиною

1. Право на соціальне забезпечення надається особам, які мають  особливі трудові заслуги перед Батьківщиною - Герої Соціалістичної Праці, Герої України та повні кавалери ордена Трудової Слави.

Стаття 335. Гарантії для осіб, які мають особливі трудові заслуги перед Батьківщиною

1. Особи,  які  мають   особливі трудові  заслуги  перед Батьківщиною, мають право на:

1) надбавки до пенсій, які  вони  отримують,  у  розмірі  200 процентів мінімальної пенсії за віком;

2) першочергове безплатне  особисте  і  безплатне  для членів  їх сімей  (дружини  (чоловіка)   і   дітей   віком   до   18   років) обслуговування в амбулаторно-поліклінічних закладах усіх типів та видів, позачергову безплатну особисту і безплатну для членів їх  сімей (дружини (чоловіка) і дітей віком до 18  років)  госпіталізацію  і лікування в стаціонарах, госпіталях, лікарнях, а також  збереження безплатного  обслуговування  зазначених  осіб  у  поліклініках  та інших медичних закладах, до яких вони були  прикріплені  у  період роботи до виходу  на  пенсію.  Зазначені  пільги  зберігаються  за одним із подружжя, що пережило, і дітьми віком до 18 років;

3) першочергове безплатне забезпечення ліками, що придбані за рецептами лікаря, доставка за його висновком ліків додому;

4) безплатне виготовлення  і  ремонт  зубних  протезів  (крім виготовлених з дорогоцінних металів);

          5)  першочергове  одержання  в  поліклініці  чи  за    місцем останньої роботи безплатної путівки у санаторій, профілакторій або будинок відпочинку один раз на рік, а  членам  їх  сімей  (дружині (чоловіку) і дітям віком до 18 років) - за 25 процентів  вартості. При цьому путівки для санаторно-курортного лікування в санаторіях, профілакторіях і будинках  відпочинку  виділяються  за  пільговими цінами, передбаченими для працівників  тих  міністерств  та  інших центральних органів державної виконавчої  влади,  у  віданні  яких знаходяться  зазначені  санаторно-курортні  заклади. Усі види медичного обслуговування у санаторіях, профілакторіях  і  будинках відпочинку, а також харчування  надаються  безплатно. Особам, що одержали путівки для санаторно-курортного лікування відповідно  до цієї  статті,  надається  право  безплатного  проїзду  до    місця лікування  і  назад  залізничним  транспортом  у  двомісному  купе спальних вагонів швидких і пасажирських  поїздів,  повітряним  або водним  транспортом  у  каютах  першого  класу.  Зазначені  пільги зберігаються за одним із подружжя, що пережило;

6) звільнення передбачених цією  статтею  осіб  і  членів  їх сімей,  що  спільно  проживають  з  ними,  від  квартирної  плати, незалежно від форм власності житлового фонду,  оплати  комунальних послуг (водопостачання, каналізація, газ, електроенергія, гаряче водопостачання, центральне опалення, а в  будинках,  що  не  мають центрального опалення, - надання палива, придбаного у межах  норм, встановлених для  продажу  населенню,  та  інші  види  комунальних послуг),   від   плати   за   користування  домашнім  телефоном  і позавідомчою охоронною  сигналізацією  житла  незалежно  від  виду житлового  фонду.  Зазначені  пільги  зберігаються  за  одним   із подружжя,  що  пережило,  і  батьками Героїв Соціалістичної Праці, Героїв  України,  повних кавалерів ордена Трудової Слави;

         7) першочергове поліпшення житлових умов при наданні житла  у будинках  державного,  у  тому  числі  відомчого,  і  громадського житлового фонду з наданням при цьому додаткової жилої площі до  20 квадратних метрів;

8) звільнення від оплати послуг за оформлення  документів  на право власності на квартиру при її приватизації;

9) безплатний капітальний ремонт жилих  будинків  (квартир), що знаходяться у їх власності,  або  компенсація  витрат  на  його проведення при виконанні власними силами відповідно  до  Положення про систему технічного обслуговування,  ремонту  та  реконструкції жилих будинків;

10) першочерговий відпуск місцевих будівельних матеріалів  на будівництво індивідуальних жилих будинків і на капітальний  ремонт житла;

11) позачергове користування  всіма  видами  послуг  зв’язку, позачергове  і  безплатне   встановлення    домашніх    телефонів, позачергове і безплатне  обладнання  житла  засобами  позавідомчої охоронної сигналізації;

12) першочергове придбання за рахунок власних коштів акцій за їх номінальною вартістю на половину суми виданих зазначеним у  цій статті особам і членам їх сімей, що  спільно  проживають  з  ними, приватизаційних майнових сертифікатів;

13)  безплатний  проїзд  один  раз  на  рік  (туди  і  назад) залізничним транспортом у двомісному купе спальних вагонів швидких і пасажирських поїздів, водним транспортом у каютах першого  класу (на місцях першої  категорії)  експресних  і  пасажирських  ліній, повітряним або міжміським автомобільним транспортом;

14)  безплатне   користування    внутріміським    транспортом (трамваєм,  автобусом,  тролейбусом,    метрополітеном,    водними переправами) і поїздами  приміського  сполучення,  а  в  сільській місцевості - автобусами внутріобласних ліній;

15) позачергове придбання квитків на всі  види  залізничного, водного, повітряного і автомобільного транспорту;

          16)  щомісячна  виплата  грошової  компенсації   витрат    на автомобільне  паливо  з  розрахунку  50  літрів   високооктанового бензину на місяць відповідно до діючих цін на паливо (за наявності особистого  автотранспорту;

          17) позачергове користування усіма видами послуг  підприємств торговельно-побутового    обслуговування,    при      відвідуванні культурно-видовищних і спортивно-оздоровчих закладів;

          18) переважне право на залишення  на  роботі  при  скороченні чисельності чи штату працівників  незалежно  від  часу  роботи  на даному  підприємстві,  в  установі або  організації,  першочергове працевлаштування  при  ліквідації  підприємства,    установи   або організації;

19) безплатне  навчання  і  перенавчання  нових  професій  за місцем роботи в учбових закладах системи  державної  підготовки  і перепідготовки кадрів, а також у платних навчальних закладах і  на курсах;

20) надання зазначеним особам щорічної оплачуваної відпустки, а також  додаткової  відпустки  без  збереження  заробітної  плати терміном до трьох тижнів на рік у зручний для них час;

         21)  безплатне  поховання   померлого    (загиблого)    Героя Соціалістичної  Праці,  Героя  України,  повного  кавалера  ордена Трудової  Слави; 

         22) спорудження на могилі померлого (загиблого) надгробка  за встановленим Урядом України зразком. Додаткові витрати,  пов’язані із  зміною  встановленого  Урядом  України    зразка    надгробка, оплачуються    сім’єю   померлого   (загиблого) чи організацією-спонсором;

         23)  виплата  дружині  (чоловіку) і дітям віком до 18 років у разі  смерті  (загибелі)  одноразової  допомоги  в  розмірі  п’яти прожиткових   мінімумів,   затверджених  законом  на  день  смерті (загибелі),  у  розрахунку  на  місяць  на  одну особу.

Стаття 336. Особи, які  є громадянами похилого віку

Громадянами  похилого  віку  визнаються  особи,  які  досягли пенсійного віку,  встановленого статтею  146  цього Кодексу,  а також  особи,  яким  до  досягнення  зазначеного  пенсійного  віку залишилося не більш як півтора року.

Стаття 337.  Пенсійне забезпечення громадян похилого віку

1. Громадяни похилого віку, які досягли пенсійного віку, мають право на пенсійне забезпечення при наявності необхідного страхового стажу.

Громадяни України,  які  досягли  віку  (чоловіки - 63 років, жінки - 58 років) і  не  одержують  пенсію  та постійно проживають на території України,  мають право на державну соціальну допомогу у  випадках  та  на  умовах,  передбачених  цим Кодексом та іншими законами України.

2. Особам передпенсійного віку, трудовий договір  з  якими  було розірвано з ініціативи власника або уповноваженого  ним  органу  в зв’язку із змінами в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідацією,  реорганізацією,    перепрофілюванням    підприємств, установ,  організацій,  скороченням    чисельності    або    штату працівників, а також виявленою невідповідністю працівника займаній посаді за станом здоров’я, гарантується право на достроковий вихід на пенсію за півтора року до встановленого законодавством  строку, якщо вони мають необхідний загальний трудовий стаж, у  тому  числі на пільгових умовах.

Стаття 338. Гарантії самотнім громадянам похилого віку

1. Самотні громадяни похилого віку, які за медичним висновком потребують постійного стороннього догляду та такі, які знаходяться у складній життєвій ситуації, мають право на матеріальну допомогу у вигляді грошової або натуральної допомоги та соціальне обслуговування відповідно до законодавства про соціальні послуги.

Особам,  що  здійснюють  догляд  за  самотніми    громадянами похилого віку,  які  за  висновком  медичних  закладів  потребують постійного  стороннього  догляду,  може  виплачуватись   щомісячна допомога в розмірі і  порядку,  встановленому  законодавством.

Стаття 339. Гарантії при реалізації громадянами похилого віку права на   вирішення житлово-комунальних питань

1. Громадяни похилого віку нарівні з  іншими  громадянами  мають право  на  житло,  що  включає  право  на  одержання  і   постійне користування впорядкованим жилим приміщенням в будинках державного фонду, на придбання жилого приміщення в будинках громадського  або індивідуального житлового фонду. Це право  додатково  гарантується наданням громадянам похилого віку житла  в  спеціально  обладнаних будинках або пристосуванням займаних ними приміщень відповідно  до їх специфічних потреб.

         2.  Жиле приміщення  громадянам  похилого  віку,  які  потребують поліпшення житлових умов,  надається  безплатно  або  за  плату  з урахуванням  рівня  їх  матеріальної  забезпеченості  в   порядку, встановленому чинним законодавством.

            Громадянам похилого віку  на  їх  прохання    надається  жиле приміщення, в тому числі в  порядку  обміну,  наближене  до  місця проживання рідних та близьких, а також здійснюється обмін займаної ними жилої площі на верхніх поверхах будинків без ліфтів на  житло на нижчих поверхах або в будинках, обладнаних ліфтами. Вони  також мають право на сприяння в  обміні  зайвої  жилої  площі  на  площу меншого розміру.

            3. Жилі приміщення, які займають громадяни похилого віку, за  їх бажанням передаються  їм  в  особисту  власність  (приватизуються) безплатно  в  межах  встановлених    норм    згідно    з    чинним законодавством.

          Жиле  приміщення,  що  за  строками   експлуатації   потребує капітального ремонту, може бути передано у  власність  громадянину похилого віку лише після проведення такого ремонту.

            4. Органи місцевого самоврядування,    місцеві    державні адміністрації, підприємства, установи і організації незалежно  від форм власності та господарювання допомагають самотнім   громадянам похилого віку в ремонті  жилих  приміщень  і  санітарно-технічного обладнання.

Громадянам похилого віку, які проживають в жилих будинках, що не мають  центрального  опалення,  надається  переважне  право  на забезпечення  паливом  в  межах  норм,  встановлених  для  продажу  населенню, та на пільгових умовах, встановлених Урядом України.

Стаття 340.  Гарантії прав на охорону здоров‘я

1. Громадянам похилого віку гарантується безплатна кваліфікована медична допомога в геріатричних  центрах,  лікарнях  для  громадян  похилого віку  та  інших  стаціонарних,  амбулаторно-поліклінічних установах, а також вдома з урахуванням досягнень  геронтології  та геріатрії в  порядку,  встановленому  законодавством  України  про охорону здоров’я.

2. Громадяни похилого віку  нарівні з іншими громадянами користуються  санаторно-курортним  лікуванням.  Порядок  медичного відбору  і    направлення на санаторно-курортне лікування встановлюється  відповідними центральними органами виконавчої влади  України, а  також колективними договорами та угодами.

3. В необхідних випадках громадяни похилого віку забезпечуються протезами, слуховими апаратами, зубопротезуванням.

Зазначені види протезної допомоги надаються їм безплатно або на пільгових умовах (за винятком зубних  протезів  з  дорогоцінних металів) в порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.                  

Стаття 341. Право на соціальну допомогу вдома і в спеціальних установах

         1. Соціальну допомогу громадянам похилого віку, які частково або повністю втратили здатність до самообслуговування, за їх  бажанням може бути надано безпосередньо вдома або  у  відповідній  установі (будинку-інтернаті,    територіальному    центрі  соціального обслуговування, будинку для  ветеранів,  пансіонаті  для  громадян похилого віку або в іншій установі), де вони перебувають тимчасово або постійно.

          2. В установах, призначених  для  проживання  громадян  похилого віку, їм гарантується гідний рівень життя, надаються  впорядковані приміщення, що відповідають санітарно-гігієнічним нормам, достатнє харчування, необхідні одяг і взуття з урахуванням сезонних  і кліматичних  особливостей,  забезпечується  геріатрична    медична допомога і культурне обслуговування, посильна  участь  в  трудових процесах.

Умови життя в установах, призначених для проживання  громадян похилого віку, повинні бути максимально  наближеними  до  домашніх умов.

Переважне  право  на  влаштування  в  стаціонарні   установи, призначені для громадян похилого віку, мають також ветерани  війни    та особи,  які  стали   інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, члени сімей загиблих  військовослужбовців,  ветерани праці, а також самотні громадяни похилого віку.

Умови  і  порядок  влаштування  громадян  похилого  віку    в стаціонарні установи встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Стаття 342. Організація громадського харчування та торгово-  побутового      обслуговування.

1. Для  малозабезпечених  громадян  похилого  віку  за  рішенням місцевих  органів  державної  виконавчої  влади  і  місцевого   та регіонального  самоврядування  може   організовуватися   безплатне харчування. Місцеві органи влади зобов’язані здійснювати продаж товарів і побутове  обслуговування  громадян  похилого  віку  в  спеціальних магазинах і відділах за соціально доступними цінами.

ИСТОЧНИК