Як волинські чиновники "надурили" чорнобильців з курортними путівками

Як влада схитрувала, зекономивши на поліщуках, які постраждали внаслідок катастрофи на ЧАЕС.

Мені подобається порядок оплати в громадському транспорті Рівного. Ніхто з пасажирів, коли заходить у маршрутне таксі, похапцем не риється в кишенях, вишукуючи дрібні купюри. Люди спокійно сідають на місця і милуються навколишнім пейзажем. Ніхто не стукає по плечу сусіда, який сидить спереду, і не каже: «Ей, мужчина, передай на квиток». Виходячи, люди платять водієві за отриману послугу. Так само, як у луцькій лазні, де медик за фахом Саша робить масаж, і я з задоволенням плачу за професійно виконану роботу. Оце вигідні для обох сторін ринкові відносини.

Нещодавно дізнався, що чимало жителів трьох поліських районів, які постраждали від наслідків катастрофи на Чорнобильській АЕС, уже оздоровившись, змушені сплачувати 30 відсотків вартості санаторно-курортної путівки. Не перед поїздкою, а після. Мені наразі теж видався логічним такий порядок. Моя знайома, настраждавшись у трускавецькому санаторії через незадовільні побутові умови, могла б ще й адміністрації виставити рахунок — за зіпсований настрій. А тут така новація: сподобалося курортне життя — добровільно доплачуєш.

Та, як з’ясувалося, люди їхали за безплатною путівкою (принаймні були впевнені в цьо му), а тепер працівники відповідних управлінь просять — саме так! — заплатити ті 30 відсотків, а це десь понад тисячу гривень. Що ж то за оказія трапилася? Невже чиновники надали безплатні путівки по блату? Чи вручили своїм родичам і тепер ревізори виявили якісь махінації? Загалом у трьох поліських районах таких осіб виявилося цьогоріч понад сто.

Після розмови з працівниками управління праці та виплат, пов’язаних із наслідками Чорнобильської катастрофи, департаменту соціального захисту населення облдержадміністрації стало зрозуміло, що йдеться не про блат чи благодійну акцію. Пояснення спеціалістів на перший погляд досить дивне: не розібралися в змінах до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що набули чинності з 1 січня 2013 року. Проте, переглянувши в інтернеті зміни до «чорнобильських» законів, які багато разів вносила Верховна Рада, пересвідчився, що це справді «вища математика». Наведу хоча б пункт 13 частини першої статті 22 згаданого закону щодо оздоровлення постраждалих від чорнобильського лиха громадян, яких віднесено до третьої категорії: «Особам, які постійно проживали до відселення чи самостійного переселення або постійно працюють на території зон відчуження, безумовного (обов’язкового) і гарантованого добровільного відселення, за умови, що вони станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали в зоні безумовного (обов’язкового) відселення не менше двох років, а в зоні гарантованого добровільного відселення — не менше трьох років, — надання пільг, передбачених пунктом 18 частини першої статті 20, а також позачергове щорічне безплатне забезпечення санаторно-курортними путівками шляхом надання щорічної грошової допомоги для компенсації вартості путівок через безготівкове перерахування санаторно–курортним закладам, які мають ліцензію…».

Тепер скажу про висновки, яких дійшов у результаті тривалих розмірковувань. Отже, право на безплатну путівку мають: по-перше, громадяни, які прожили вказаний термін до 1993 року і переселилися в установленому законом порядку; по-друге, ті жителі забрудненої території, які так само два–три роки проживали там до 1993–го і постійно працюють на території зон відчуження. Мабуть, управлінцям справді було важко повірити, що громадяни, віднесені до третьої категорії, які найменш захищені в соціальному плані, які прожили 27 років на радіаційно забрудненій території, — пенсіонери та непрацюючі (нелегко знайти роботу поліщукам), позбавлені права на повністю безплатне санаторно–курортне лікування. Адже в попередній редакції цього положення (до змін) було записано, що це право поширюється на тих громадян, які «постійно проживають… на території зон відчуження». Слід уважно читати другий пункт статті 22, в котрій вказано про «їхнє (постраждалих третьої категорії. — Авт.) першочергове забезпечення пільговою санаторно–курортною путівкою… чи одержання за їхнім бажанням грошової компенсації у розмірі 70 відсотків середньої вартості путівки». Ось де, виявляється, собаку зарито! Так би й чітко написали: платіть 30 відсотків вартості пільгової путівки. Тому путівки видавали на місцях як безкоштовні, аж доки в липні 2013 року не надійшло в департамент соціального захисту населення роз’яснення з Міністерства соціальної політики і в управлінні не спохопилися.

Є пенсіонери, які ремствують, що, мовляв, якби знали про 30–відсоткову доплату, то подумали б, чи їхати в санаторій, оскільки нерідко перебувають на диспансерному лікуванні й рахують свої копійки. Дехто каже: помилки держслужбовці мають самі спокутувати або хай звертаються до суду. З іншого боку, курортникам однаково довелося б доплачувати за відпочинок відповідно до встановлених змін.

На щастя працівників соціального захисту, люди добровільно таки платять за отриману послугу. Враховуючи, що більшість постраждалих від радіаційного забруднення громадян належать до третьої категорії, влада зекономила бюджетні кошти на оздоровленні чорнобильців завдяки ухваленим змінам. Але як у пісні: «то ли еще будет, о йо–йой!», коли ці території втратять статус забруднених.

Источник: Про Волинь