Требование Харьковских чернобыльцев на акции 12.09.2012.
Президенту України
Януковичу В.Ф.
Прем’єр-міністру України
Азарову
М.Я.
Голові Верховної Ради
України Литвину
В.М.
Генеральному Прокурору України
Пшонці В.В.
Голові Харківської
облдержадміністрації
Добкіну М.М.
Звертаємось до Вас від імені чорнобильців м. Харкова та
Харківської області, а також від членів їх сімей, в тому числі вдів та дітей.
Всі ці люди віддали своє здоров’я, а багато, нажаль,
втратили рідних та близьких, або вимушені були назавжди покинути свої домівки
та нажите майно, для того, щоб приборкати аварію на Чорнобильській АЕС -
страшне лихо, яке загрожувало не тільки нашій рідній Україні, а і всьому світу.
Нажаль, становище наше дуже важке, а для деяких, навіть,
жалюгідне. Причина цьому полягає в невиконанні Закону України №796-XII
«Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок
Чорнобильської катастрофи».
В той час, коли ми потребуємо реального захисту з боку
Президента, як гаранта наших конституційних прав, Уряду та державних установ в
плані виплати пенсій, медичного і оздоровчого забезпечення, вирішення житлових
та побутових проблем - реальних дій не відчуваємо. Навпаки, дії нинішньої влади
ми не можемо розцінювати інакше, як знущання.
Конкретно.
Закон України
«Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №796-XII
від 28.02.1991 (у редакції від 09.07.2007 ) передбачає наступне:
1.Державна політика в галузі соціального захисту потерпілих від Чорнобильської
катастрофи та створення умов проживання і праці на забруднених територіях
базується на принципах пріоритету життя та здоров’я людей, які потерпіли від
Чорнобильської катастрофи, соціального захисту людей, повного відшкодування
шкоди особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи;
2.Забезпечення координації державних
органів, установ, організацій та об’єднань громадян, що вирішують різні
проблеми соціального захисту постраждалого населення, а також співробітництва і
проведення консультацій між державними органами і постраждалими (їх
представниками), між усіма соціальними групами під час прийняття рішень
соціального захисту на місцевому та державному рівнях;
3.Держава взяла на себе відповідальність за завдану шкоду громадянам
та взяла на себе зобов’язання відшкодувати її за:
— пошкодження здоров’я або
втрату працездатності громадянам та їх дітям, які постраждали внаслідок
Чорнобильської катастрофи;
— втрату годувальника, якщо
його смерть пов’язана з Чорнобильською катастрофою;
4.Пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи
захворювання, і пенсії у зв’язку з втратою годувальника
внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина
із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках у
розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно з
законодавством;
5.У
всіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв’язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими:
— по I групі інвалідності– 10 мінімальних пенсій за віком;
— по II групі інвалідності–8 мінімальних пенсій за віком;
— по III групі інвалідності–6 мінімальних пенсій за віком;
— дітям-інвалідам – 3
мінімальних пенсій за віком (стаття 54).
В той же час, слід відзначити, що введена в дію з
01.01.2012 Постанова КМУ №1210 «Про
підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок
Чорнобильської катастрофи» вступає в протиріччя не лише з Законом №796-XII,
але і з Конституцією України, та Рішеннями Конституційного суду України №10-рп/2008 від 22.05.2008.
Крім того, поширені та розрекламовані в ЗМІ заяви
високопосадовців про підвищення пенсій (в середньому до 4000 грн.) після
введення вищевказаної Постанови в дію, не відповідають дійсності. Яке ж це
підвищення, якщо за нашими підрахунками
65% чорнобильців-інвалідів Харківщини
отримують пенсію до 2000 гривень!
Ще один приклад.
05.06.2012 Верховною Радою України був прийнятий в
другому читанні Закон №9127 «Про гарантії держави щодо виконання рішень Суду»,
який фактично унеможливлює відстоювання наших прав в судових інстанціях та
переводить в «ручний режим» виконання Закону України №796-XII.
Звертаємо Вашу увагу також на той факт, що в ЗМІ
поширюється дезінформація про нібито поліпшення умов і напрямків соціального
захисту громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, в тому
числі і за рахунок інших соціально незахищених верств населення. Це не
відповідає дійсності і підриває авторитет чорнобильців.
Таке декларування обіцянок з боку держави і водночас їх
невиконання в реальному житті викликають серйозні обурення та протестні настрої
серед усіх категорій постраждалих.
28 лютого 1991 року Верховна Рада України ухвалила Закон
України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок
Чорнобильської катастрофи», яким встановила чіткий перелік пільг, компенсацій
та інших державних соціальних гарантій потерпілим внаслідок аварії на Чорнобильській
АЕС, зокрема інвалідам-чорнобильцям, ліквідаторам, евакуйованим із зони
відчуження та іншим.
Постраждалим внаслідок аварії на
Чорнобильській АЕС, відповідно до статті 49 Закону «Про статус і соціальний
захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»,
встановлюються пенсії у вигляді:
державної пенсії;
додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, яка
призначається після виникнення права на державну пенсію.
Особам, віднесеним до категорії 1, державні пенсії
призначаються відповідно до статті 54 Закону «Про
статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської
катастрофи». Це пенсія по інвалідності та пенсія у зв’язку з втратою
годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, яка
призначається після виникнення права на державну пенсію, особам, віднесеним до
категорії 1, призначається у розмірах, встановлених статтею 50 Закону «Про статус і соціальний захист громадян, які
постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а особам, віднесеним
до категорії 2, 3, 4, – статтею 51 зазначеного Закону.
Частиною четвертою статті 54 Закону «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали
внаслідок Чорнобильської катастрофи», у редакції Закону від 6 червня 1996
року № 230/96-ВР (чинна редакція) встановлено, що в усіх випадках розміри
пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв’язок з Чорнобильською
катастрофою, не можуть бути нижчими:
по I групі інвалідності – 10 мінімальних пенсій за віком;
по II групі інвалідності – 8 мінімальних пенсій за віком;
по III групі інвалідності – 6 мінімальних пенсій за
віком;
дітям-інвалідам – 3 мінімальних пенсій за віком.
Оскільки були порушені вищевказані норми положення
статей 39, 50, 51, 52, 54, 67 Закону України «Про статус і соціальний захист
громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», щодо розміру основної пенсії та додаткової пенсії за шкоду
здоров’ю у зв’язку багато людей були вимушені звернутися до суду для захисту
своїх прав. І отримали рішення суду,
яке набрало силу закону та набуло статус остаточного.
В 1996 році Україна прийняла основний закон Конституцію України.
В преамбулі Конституції вказано,що Україна є правовою державою (доказ
дивись ст.1 Конституції України),тобто це означає, що вона не є авторитарною
державою чи адміністративно-корупційною диктатурою.
Статтею 8 Конституції України закріплено, що
в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Конституція України має найвищу юридичну
силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції
України і повинні відповідати їй.
Норми Конституції України є нормами прямої
дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і
громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Стаття 22 Конституції України наголошує , що
права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є
вичерпними.
Конституційні права і свободи гарантуються і
не можуть бути скасовані.
При прийнятті нових законів або внесенні змін
до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і
свобод.
Таким чином народ України у Конституції
України закріпив принцип згідно якого не можна скасувати , обмежити чи
звузити обсяг існуючих прав і свобод при прийнятті нових законів або внесенні
змін до чинних законів.
Оскільки норми Конституції України є нормами
прямого застосування, то будь-які дії будь-кого
(чиновників,депутатів,міністрів та інших осіб) щодо прийняття нових законів або
внесення змін до чинних законів де допускається звуження змісту та обсягу
існуючих прав і свобод - є незаконними оскільки внаслідок скасування ,
обмеження чи звуження обсяг існуючих прав і свобод – порушується
стаття 22 Конституції України.
Після
01.11.2011 виконання рішень судів винесених на користь інвалідів було припинено
внаслідок усних та розпоряджень уряду, письмових листів та розпоряджень
міністрів та відповідних державних установ та чиновників.
Не
виконуючи рішення суду державні органи посилалися на постанови Кабінету Міністрів
України від 6 липня 2011 року № 745 «Про встановлення деяких розмірів виплат,
що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету» та від 23 листопада 2011
року № 1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали
внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Але ж ці
постанови, як і рішення Конституційного Суду України від 26 грудня 2011
року № 20-рп/2011 та від 25 січня 2012 року № 3-рп/2012 не надають права та
не констатують права на невиконання рішення суду, яке набрало силу закону та
набуло статусу остаточного.
Тому невиконання Закону « Про статус і
соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»
у редакції Закону від 6 червня 1996 року № 230/96-ВР є звуженням та
обмеженням існуючих прав інвалідів внаслідок аварії на ЧАЕС на отримання
основної пенсії згідно частини четвертої статті 54 Закону про статус і соціальний захист громадян, які постраждали
внаслідок Чорнобильської катастрофи, у редакції Закону від 6 червня 1996
року № 230/96-ВР (чинна редакція) де встановлено, що в усіх випадках розміри
пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв’язок з Чорнобильською
катастрофою, не можуть бути нижчими:
по I групі інвалідності – 10 мінімальних пенсій за віком;
по II групі інвалідності – 8 мінімальних пенсій за віком;
по III групі інвалідності – 6 мінімальних пенсій за
віком;
дітям-інвалідам – 3 мінімальних пенсій за віком.
Та
додаткової пенсії за шкоду здоров’ю у відповідності статті 50 Закону «Про
статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської
катастрофи», у редакції Закону від 6 червня 1996 року № 230/96-ВР (чинна
редакція) де встановлено, що щомісячна
додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до категорії
1 призначається у розмірах:
- інвалідам I групи - 100 процентів
мінімальної пенсії за віком;
- інвалідам II групи - 75 процентів
мінімальної пенсії за віком;
- інвалідам III групи, дітям-інвалідам, а
також хворим внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу - 50
процентів мінімальної пенсії за віком.
Підкреслюємо,
що в Україні ні в одного державного органу, ні в уряду, ні у Верховної ради --
немає повноважень звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод інвалідів
внаслідок аварії на ЧАЕС , встановлених Законом України «Про статус і
соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської
катастрофи», у редакції Закону від 6 червня 1996 року № 230/96-ВР (чинна
редакція), а саме розміру державної пенсії та додаткової.
На
підставі вищенаведеного вимагаємо наступне:
1. Вжити заходів для відновлення з 01.11.2011р. Закону України «Про статус і соціальний захист
громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у редакції
закону від 6 червня 1996 року № 230/96-ВР (чинна редакція), де
ч. 4 ст. 54 встановлено, що в усіх випадках розміри пенсій
для інвалідів, щодо яких встановлено зв’язок з Чорнобильською катастрофою, не
можуть бути нижчими:
по I групі інвалідності – 10 мінімальних пенсій за віком;
по II групі інвалідності – 8 мінімальних пенсій за віком;
по III групі інвалідності – 6 мінімальних пенсій за
віком;
дітям-інвалідам – 3 мінімальних пенсій за віком,
а ст. 50
встановлено, що щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю,
особам, віднесеним до категорії 1 призначається у розмірах:
- інвалідам I групи - 100 процентів мінімальної пенсії за
віком;
- інвалідам II групи - 75 процентів мінімальної пенсії за
віком;
- інвалідам III групи, дітям-інвалідам, а також хворим
внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу - 50 процентів
мінімальної пенсії за віком.
2. Вжити заходів щодо усунення порушення статті 22 Конституції України відносно звуження
та обмеження існуючих прав інвалідів, щодо яких встановлено зв’язок з
Чорнобильською катастрофою, на отримання державної пенсії у відповідності до ч.
4 ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які
постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у редакції закону від 6 червня
1996 року № 230/96-ВР (чинна редакція), якою встановлено, що в усіх випадках
розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв’язок з Чорнобильською
катастрофою, не можуть бути нижчими:
по I групі інвалідності – 10 мінімальних пенсій за віком;
по II групі інвалідності – 8 мінімальних пенсій за віком;
по III групі інвалідності – 6 мінімальних пенсій за
віком;
дітям-інвалідам – 3 мінімальних пенсій за віком,
та додаткової пенсії за шкоду здоров’ю у
відповідності до ст. 50, якою встановлено, що щомісячна додаткова пенсія за
шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до категорії 1 призначається у
розмірах:
- інвалідам I групи - 100 процентів мінімальної пенсії за
віком;
- інвалідам II групи - 75 процентів мінімальної пенсії за
віком;
- інвалідам III групи, дітям-інвалідам, а також хворим
внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу - 50 процентів
мінімальної пенсії за віком.
3. Продовжити виконання рішень суду винесених на користь
інвалідів внаслідок Чорнобильської катастрофи, сплативши заборгованість, що
склалася.
4. Не допускати втручання органів законодавчої та
виконавчої влади в виконання судових рішень, оскільки згідно практики
Європейського суду з прав людини це є втручанням в процедуру правосуддя та не
повинно допускатись державою.
5. Зняти з розгляду у Верховній Раді України проекту
Соціального кодексу, як такого, який не відповідає нормам Конституції України
та діючому законодавству.
Комментариев нет:
Отправить комментарий