Соціальний кодекс України (ПРОЕКТ) №2311 від 15.02.2013(ПРОДОЛЖЕНИЕ 9 )

Розділ ХХI. СОЦІАЛЬНИЙ ЗАХИСТ БІЖЕНЦІВ ТА  ЖЕРТВ ПОЛІТИЧНИХ РЕПРЕСІЙ

Глава 21.1. СОЦІАЛЬНИЙ ЗАХИСТ БІЖЕНЦІВ

Стаття  447 Поняття «біженець»

1. Біженець за законодавством України - іноземець (іноземний громадянин чи особа без громадянства),  який  внаслідок обгрунтованих побоювань стати жертвою переслідувань  за  ознаками расової,   національної належності,   ставлення   до    релігії, громадянства,  належності   до   певної соціальної   групи   або політичних  переконань  вимушений  залишити територію   держави, громадянином якої він є (або  територію  країни  свого  постійного проживання), і не може або не бажає  користуватися  захистом  цієї держави внаслідок зазначених побоювань та щодо якого в порядку  та за умов, визначених законодавством України, прийнято  рішення про надання йому статусу біженця.
Стаття  448. Право біженця на соціальний захист в Україні

1. Особам,    яким   надано  статус  біженця  в  Україні,  держава забезпечує державні гарантії їх  соціального захисту. Біженці мають право на соціальний захист, в тому числі на одержання пенсії та інших видів соціальної допомоги відповідно  до  законодавства  України  та  міжнародних договорів України. В питанні соціального захисту біженців Україна дотримується міжнародних соціальних стандартів, а також стандартів з  прав  людини.

Стаття 449. Соціальний захист членів сім’ї біженця

1. Членам  сім’ї  біженця  -  чоловік  (дружина),  діти,  яким  не виповнилося  вісімнадцять  років,  непрацездатні  батьки  та  інші особи, які перебувають під опікою чи піклуванням біженця, гарантується соціальний захист на території України.

Стаття 450. Соціальний захист законних представників  неповнолітньої  особи, яка отримала статус біженця

1. Законні представники  неповнолітньої  особи,  яка  не досягла вісімнадцяти років, - батьки, усиновителі, дід чи баба, повнолітні брат  чи  сестра,  опікуни чи піклувальники,  призначені такими до прибуття в Україну,  інші повнолітні  особи,  які  до  прибуття  в Україну  добровільно  чи  в  силу звичаю країни походження біженця взяли на себе відповідальність за виховання дітей, при перебуванні разом неповнолітньою особою на території України мають право на соціальний захист.

Стаття 451. Права особи, стосовно якої прийнято рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця

      

1. Особа, стосовно  якої   прийнято   рішення   про   оформлення документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця, має право на:

     тимчасове працевлаштування,  навчання,  медичну  допомогу   у порядку, встановленому законодавством України;

проживання у родичів, у готелі, піднайом житлового приміщення або користування житлом,  наданим у пункті тимчасового  розміщення біженців;

правову допомогу.

Стаття 452. Права особи,  якій надано статус біженця

1. Особи, яким надано статус біженця в Україні, є іноземцями чи особами без  громадянства,  які перебувають в Україні на законних підставах.  Такі особи користуються тими ж правами і свободами,  а також  несуть  такі самі обов’язки,  як і громадяни України,  - за винятками, встановленими Конституцією та законами України, а також міжнародними  договорами,  згода  на  обов’язковість  яких  надана Верховною Радою України.

Особа, якій надано статус біженця,  має рівні  з  громадянами України права на:

пересування, вільний вибір місця проживання, вільне залишення території  України,  за  винятком  обмежень,  які   встановлюються законом;

працю;

підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом;

охорону здоров’я, медичну допомогу та медичне страхування;

відпочинок;

освіту;

свободу світогляду і віросповідання;

     направлення індивідуальних  чи колективних письмових звернень або  особисте  звернення  до  органів  державної  влади,   органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб цих органів;

     володіння, користування   і  розпорядження  своєю  власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності;

оскарження до  суду  рішень,  дій  чи  бездіяльності  органів державної  влади,  органів  місцевого самоврядування,  посадових і службових осіб;

звернення за захистом своїх прав до Уповноваженого  Верховної Ради України з прав людини;

правову допомогу.

Особа, якій  надано  статус  біженця  в Україні,  має рівні з громадянами України права у шлюбних та сімейних відносинах.

Особа, якій надано статус біженця в  Україні,  має  право  на одержання  грошової  допомоги,  пенсії  та інших видів соціального забезпечення в порядку,  встановленому законодавством України,  та користування житлом, наданим у місці проживання.

Особа, якій  надано  статус  біженця в Україні,  користується іншими  правами  і  свободами,  які  передбачені  Конституцією  та законами України.

Стаття 453. Заходи  для тимчасового влаштування у відповідні   дитячі заклади  або  сім’ї  дітей-біженців, розлучених з сім’ями

         1. Органи опіки  та піклування є законними представниками дітей, розлучених  з  сім’ями.  Вони  вживають  заходів  для  тимчасового влаштування   у   відповідні   дитячі  заклади  або  сім’ї  дітей, розлучених з сім’ями;  встановлення опіки чи піклування над такими дітьми;  беруть  участь  у процедурі надання дитині,  розлученій з сім’єю,  статусу біженця;  сприяють дітям, розлученим з сім’ями, у реалізації їхніх прав.

Стаття  454.   Пенсійне забезпечення біженців

1. Особи,    яким   надано  статус  біженця  в  Україні,  мають право на пенсійне забезпечення  в Україні. У разі, коли для  призначення  пенсії біженцю  потрібен  певний  стаж роботи,  біженцю на підставах і в порядку, встановлених   законодавством  України  і  міжнародними договорами  України,  може зараховуватися стаж роботи за кордоном.

Стаття  455. Право на охорону здоров’я

1. Особи,    яким   надано  статус  біженця  в  Україні, користуються медичною   допомогою   нарівні  з  її  громадянами.

Стаття 456. Медичне обстеження та лікування осіб, стосовно яких  прийнято рішення про  оформлення  документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця та яким надано такий статус

1. Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері охорони здоров’я, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації при зверненні органів міграційної служби забезпечують обов’язкове медичне обстеження і у разі необхідності - лікування осіб, стосовно яких  прийнято  рішення  про  оформлення  документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця та яким надано такий статус. 

Стаття  457. Право на житло

1. Особи,    яким   надано  статус  біженця  в  Україні,    мають  право  на підставах і в порядку, встановлених для громадян України, одержати жиле  приміщення,  якщо  інше  не передбачено законодавством України.

Право  власності на житло біженці набувають відповідно до законодавства України.

Стаття 458. Майнові та особисті немайнові права

        1. Особи,    яким   надано  статус  біженця  в  Україні,  можуть  відповідно до законодавства   України   мати   у   власності   будь-яке   майно, успадковувати  і  заповідати його, а також мати особисті немайнові права.

Стаття 459.    Право на освіту

            1. Особи,    яким   надано  статус  біженця  в  Україні,  мають право на освіту нарівні з громадянами України.

           Особи,    яким   надано  статус  біженця  в  Україні,     прийняті   до навчально-виховних закладів України, мають права і обов’язки учнів і студентів відповідно до законодавства України.

Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у галузі освіти, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації сприяють задоволенню  освітніх потреб осіб,  стосовно яких прийнято рішення про оформлення  документів  для  вирішення  питання  щодо  надання статусу біженця та яким надано такий статус.

Стаття 460. Право на користування досягненнями культури

1. Особи,    яким   надано  статус  біженця  в  Україні,  мають  право  на користування досягненнями культури нарівні з громадянами України.

Стаття 461. Соціальні гарантії біженцю в місцях тимчасового його розміщення

1. Особам, які  подали заяви про надання статусу біженця і  стосовно яких прийнято рішення про  оформлення  документів  для вирішення питання щодо надання їм  статусу біженця, визначається  місце  для їх тимчасового проживання і  здійснюється перевезення їх у пункти тимчасового розміщення біженців. При направленні біженців у пункти їх тимчасового розміщення приймається рішення  про надання їм грошової допомоги, забезпечення харчуванням та одягом першої необхідності.

Стаття 462.  Допомога   у працевлаштуванні,   забезпечення грошової допомоги, пенсії, отримакння інших видів соціального забезпечення

1. Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань  праці  та  соціальної  політики,  його органи на місцях надають особам,  стосовно  яких  прийнято  рішення  про оформлення  документів  для  вирішення  питання  щодо  надання  їм статусу  біженця  та  яким  надано  такий   статус, допомогу у працевлаштуванні, забезпечують  призначення  особам,  яким надано статус біженця, грошової допомоги, пенсії, інших видів соціального забезпечення.

Стаття 463. Грошова допомога біженцям

1. При набутті особою статусу біженця відповідний  уповноважений орган приймає рішення про надання біженцю регулярної грошової допомоги, розмір якої  і порядок видачі встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Стаття 464. Сприяння у працевлаштуванні особам, стосовно яких  прийнято рішення  про  оформлення  документів  для  вирішення  питання щодо надання статусу біженця та яким надано такий статус

1. Уповноважені органи виконавчої влади зобов’язані сприяти працевлаштуванню  працездатних  осіб,  стосовно  яких  прийнято рішення  про  оформлення  документів  для  вирішення  питання щодо, а також працездатним особам щодо яких прийнято рішення  про надання  їм статусу біженців.

Стаття 465. Сприяння в отриманні особами, стосовно яких прийнято рішення про  оформлення  документів  для вирішення питання щодо надання їм статусу біженця та яким надано статус біженця, соціально-побутових і медичних послуг

1. Уповноважені органи виконавчої влади зобов’язані сприяти в отриманні особами,  стосовно яких прийнято рішення про  оформлення  документів  для вирішення питання щодо надання їм   статусу біженця та яким надано статус біженця,    соціально-побутових  і медичних послуг.

Стаття 466.   Надання особами,  стосовно яких прийнято рішення про  оформлення  документів  для вирішення питання щодо надання їм статусу біженця та яким надано статус біженця, документа про право на безоплатний проїзд в міському громадському транспорті

1. Непрацюючим особам, стосовно яких прийнято рішення про  оформлення  документів  для вирішення питання щодо надання їм   статусу біженця та непрацюючі особи,  яким надано статус біженця, відповідним уповноваженим органом видається проїзний документ на безоплатне користування міським громадським транспортом.

Стаття 467. Право отримати проїзний документ для виїзду за кордон

1. Особа, якій  надано  статус  біженця  в Україні і яка досягла шістнадцятирічного віку,  має право отримати проїзний документ для виїзду за кордон у порядку,  встановленому законодавством України.

Дитина,  яка розлучена з сім’єю,  і їй  надано  статус  біженця  в Україні,  має право  за  клопотанням її законних представників на отримання проїзного документа для виїзду за кордон  до  досягнення шістнадцятирічного віку.

Стаття  468. Нагляд за виконанням міжнародних договорів,  згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, у сфері захисту біженців на території України

1. Центральний орган виконавчої влади у закордонних справах  України здійснює  загальний  нагляд за виконанням міжнародних договорів,  згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, у сфері захисту біженців на території України.

Глава 21.2. СОЦІАЛЬНИЙ ЗАХИСТ КОЛИШНІХ ПОЛІТИЧНИХ В’ЯЗНІВ І РЕПРЕСОВАНИХ

Стаття  469. Поняття “реабілітовані особи, які з  політичних мотивів були необгрунтовано засуджені судами або піддані репресіям позасудовими  органами”

1. За законодавством України вважають реабілітованими  осіб,  які  з  політичних мотивів були необгрунтовано засуджені судами або піддані репресіям позасудовими  органами,  в  тому  числі  «двійками»,   «трійками», особливими нарадами і в будь-якому іншому позасудовому порядку, за вчинення на території України діянь, кваліфікованих   як контрреволюційні злочини за кримінальним законодавством України до набрання  чинності  Законом СРСР «Про кримінальну відповідальність за  державні  злочини»  від 25 грудня 1958 року.

2. Визнаються реабілітованими громадяни, засуджені за:

·                   антирадянську  агітацію  і  пропаганду за статтею 7 Закону СРСР «Про кримінальну відповідальність за державні злочини» від 25 грудня  1958  року  і статтею 62 Кримінального кодексу Української РСР в  редакціях  до  прийняття  Закону Української  РСР  від  28 жовтня 1989 року «Про затвердження Указу Президії  Верховної  Ради  Української РСР від 14 квітня 1989 року «Про    внесення    змін    і   доповнень   до     Кримінального і Кримінально-процесуального кодексів Української РСР»;

·                   поширення   завідомо  неправдивих  вигадок,  що  порочать радянський  державний  і  суспільний  лад,  тобто за статтею 187-1 Кримінального кодексу Української РСР;

·                   порушення законів про відокремлення церкви  від  держави  і школи від  церкви,  посягання  на  особу  та  права  громадян  під приводом справляння релігійних обрядів, якщо вчинені дії  не  були поєднані з  заподіянням  шкоди  здоров’ю  громадян чи  статевою розпустою.

3. Дія  цієї статті поширюється на осіб, громадян  України,  які постійно  проживали  в  Україні  і  яких  з  різних  причин   було переміщено за межі колишнього  Радянського  Союзу,  необгрунтовано засуджено військовими трибуналами, Верховним Судом Союзу РСР чи піддано репресіям  позасудовими органами.

4. Підлягають реабілітації також особи, щодо яких  з  політичних мотивів застосовано примусові заходи медичного характеру.

Стаття 470. Гарантії соціального захисту реабілітованим  колишнім  політичним в’язням і  репресованим

1. Реабілітованим  колишнім  політичним в’язням і  репресованим держава гарантує соціальний захист.

Стаття 471.  Надання реабілітованим особам,  які  стали  інвалідами внаслідок  репресій  або є  пенсіонерами, пільгових  путівок для санаторно-курортного  лікування  та  відпочинку

1. Уповноважені органи виконавчої влади зобов’язані  забезпечувати щорічно  реабілітованих осіб,  які  стали  інвалідами внаслідок  репресій  або  є  пенсіонерами,  пільговими  путівками для санаторно-курортного  лікування  та  відпочинку.

Стаття 472. Надання реабілітованим особам,  які  стали  інвалідами внаслідок  репресій  або  є  пенсіонерами,  автомобілів

1. Уповноважені органи виконавчої влади зобов’язані  забезпечувати  безоплатно реабілітованих осіб,  які  стали  інвалідами внаслідок  репресій  або  є пенсіонерами,  безоплатними  автомобілями вітчизняного  виробництва за наявності  відповідних медичних показників.

Стаття 473.   Право  реабілітованих  громадяна  або  їхніх  спадкоємців на отримання грошової компенсації та відшкодування вартості конфіскованого майна у передбачених законом розмірах

1. Реабілітовані громадяни або їхні спадкоємці мають право на отримання грошової компенсації та відшкодування вартості конфіскованого майна у передбачених законом розмірах.

Стаття 474. Поновлення реабілітованих в правах на позбавлені  державні нагороди,  учені  ступені,  військові, спеціальні і почесні звання, пенсії та в інших правах

1. Реабілітовані поновлюються в правах на позбавлені  державні нагороди,  учені  ступені,  військові, спеціальні і почесні звання, пенсії та в інших правах.

            За бажанням реабілітованого або його родичів  у  разі  смерті реабілітованого повідомлення про реабілітацію має бути безкоштовно опубліковано  в  пресі  чи  іншим  способом  доведено  до   відома громадськості за місцем роботи або проживання реабілітованого.

Стаття 475.  Грошові  компенсації   для  осіб,  які відбували покарання у вигляді  позбавлення  волі  або примусового поміщення у лікувальні заклади і  згодом  реабілітовані

      

        1. Особи,  які відбували покарання у вигляді  позбавлення  волі  або примусового поміщення у лікувальні заклади і  згодом  реабілітовані  відповідно  до  законодавства України, мають право на  грошову  компенсацію   у   розмірі   трьох   мінімальних заробітниж  плат за кожний місяць позбавлення волі, але  не  більш як  200  мінімальних  заробітних  плат. 

Одноразово як грошова компенсація реабілітованій особі виплачується  до  30  мінімальних заробітних плат.

Стаття 476. Поверенення реабілітованим  вилучених будівель  та іншого майна

        

1. Вилучені будівлі та інше майно по  можливості  (якщо  будинок незайнятий, а майно збереглося) повертаються  реабілітованому  або його  спадкоємцям  натурою.  При  відсутності  такої    можливості заявнику відшкодовується вартість будівель та майна.

          Порядок  виплати   компенсації,    повернення    майна    або вішкодування його вартості реабілітованим регулюється  Положенням, затверджуваним Кабінетом Міністрів України.

Стаття 477. Зараховування  в стаж роботи часу  тримання  під  вартою,              відбування покарання в місцях позбавлення волі, заслання або                   перебування на примусовому лікуванні 

1. Реабілітованим  громадянам  час  тримання  під  вартою,  відбування покарання в місцях  позбавлення  волі, заслання або перебування на примусовому лікуванні  зараховується  у  потрійному  розмірі в стаж роботи для призначення трудових пенсій.

Стаття 478. Право на першочергове одержання житла

1. Реабілітованим громадянам, які потребують поліпшення житлових умов, надається право на першочергове одержання житла.

2. В разі смерті реабілітованої особи це право  зберігається  за одним з подружжя, якщо вони не створили нову  сім’ю,  а  також  за батьками і дітьми, які проживали спільно до арешту і у  зв’язку  з застосуванням репресій втратили право на займане  жиле  приміщення та потребують поліпшення житлових умов.

3. Реабілітовані особи, які проживають у  сільській  місцевості, мають право на  одержання  безпроцентної  позики  та  першочергове забезпечення будівельними матеріалами для будівництва житла.

4. Реабілітована особа має першочергове право на вступ до житлово-будівельних кооперативів та переважне право на вступ  до садівницьких товариств.

Стаття 479. Право реабілітованої особи на безплатний  проїзд  всіма 

видами  міського  пасажирського транспорту

1. Реабілітована особа має право на  безплатний  проїзд  всіма  видами  міського  пасажирського транспорту (крім таксі) та на автомобільному транспорті загального користування (за винятком таксі) в сільській  місцевості  в  межах адміністративного району.

Стаття 480. Право реабілітованої особи на зниження оплати жилої площі та комунальних  послуг

1. Реабілітована особа має право на зниження оплати жилої площі та  комунальних  послуг   на  50 відсотків в межах норм, передбачених чинним законодавством.

Стаття 481. Право реабілітованої особи на позачергове  надання медичної  допомоги  і   50-процентне  зниження вартості ліків за  рецептом

     

1. Реабілітована особа має право на позачергове  надання  медичної  допомоги  і   50-процентне зниження вартості ліків за рецептом.

Стаття 482. Право реабілітованої особи на першочергове встановлення телефону

1. Реабілітована особа має переважне  право  на  першочергове встановлення телефону.

Стаття 483. Право реабілітованої особи на безплатну  консультацію  адвокатів  з  питань,  пов’язаних   з  реабілітацією.

   

        1. Реабілітована особа має право на   безплатну  консультацію  адвокатів  з  питань,  пов’язаних   з  реабілітацією.

       

Стаття  484. Посвідчення на отримання пільг

1. Реабілітованим, які мають право на  передбачені  пільги, видається посвідчення єдиного  зразка,  що  затверджується Кабінетом Міністрів України. Видача  цього  посвідчення  проводиться  за місцем проживання виконавчими   комітетами   відповідних   місцевих   Рад. 

Розділ ХХII. ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ

1. Цей   Кодекс   набирає   чинності   з   дня   його опублікування.

2. До приведення   законів  України,  інших  нормативно-правових актів у відповідність з нормами цього Кодексу вони застосовуються у частині, що не суперечить цьому Кодексу.

3. Кабінету Міністрів України:

привести свої нормативно-правові акти у відповідність із  цим Кодексом;

розробити нормативно-правові  акти,  що  випливають  із цього Кодексу;

забезпечити перегляд і скасування міністерствами та іншими центральними  органами виконавчої влади нормативно-правових актів, що суперечать цьому Кодексу.

4. Кабінету Міністрів України з метою дотримання державних  соціальних  гарантій,  оцінки ефективності державної соціальної політики, її впливу на рівень та якість життя в Україні:

       забезпечити здійснення постійного державного моніторингу у соціальній  сфері, зокрема в питаннях   застосування  та  фінансового  забезпечення  державних соціальних стандартів і нормативів, а саме:

        щомісячну оцінку  вартісної   величини  основних державних соціальних стандартів;

ведення державного статистичного обліку  щодо  дотримання державних соціальних стандартів і нормативів;

поточне коригування вартісних величин державних соціальних нормативів  та  нормативів витрат (фінансування) залежно від зміни

цін та інших умов їх формування;

здійснювати за результатами моніторингу перегляд  розмірів державних соціальних гарантій в порядку, що визначається законами;

забезпечити публікацію в офіційних виданнях відомостей  про розміри  державних  соціальних  стандартів  і нормативів,  а також щодо результатів моніторингу.

Голова Верховної Ради

              України                                                                                         В.В. Рибак