Соціальний кодекс України (ПРОЕКТ) №2311 від 15.02.2013(ПРОДОЛЖЕНИЕ)

Розділ ХІІ.ПЕНСІЇ ЗА ВИСЛУГУ РОКІВ

               Стаття 154 .  Підстави  пенсійного  забезпечення  за  вислугу років  на  основі  загальнообов’язкового  державного  соціального страхування

              

1. Пенсії загальнообов’язкового державного  соціального страхування  за  вислугу  років  (далі - пенсії за вислугу років) встановлюються окремим категоріям громадян,  зайнятих на роботах, виконання  яких  призводить  до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку,  що  дає  право  на  пенсію  за віком.

               Стаття 155 .  Порядок та умови   пенсійного  забезпечення  за  вислугу років

              

На пенсії за вислугу років поширюється порядок та умови пенсійного забезпечення за віком.

               Стаття  156 . Працівники, які мають право на пенсію за вислугу років

Право на пенсію за вислугу років мають:

окремі категорії працівників авіації та льотно-випробного складу;

робітники локомотивних бригад і окремі категорії працівників, які безпосередньо здійснюють організацію перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті та метрополітені;

водії вантажних автомобілів, безпосередньо зайнятих в технологічному процесі на шахтах, у рудниках, розрізах і рудних кар’єрах на вивезенні вугілля, сланцю, руди, породи;

механізатори (докери-механізатори) комплексних бригад на вантажно-розвантажувальних роботах у портах, а також плавсклад морського, річкового флоту і флоту рибної промисловості (крім суден портових, що постійно працюють на акваторії порту, службово-допоміжних, роз’їзних, приміського і внутріміського сполучення);

працівники експедицій, партій, загонів, дільниць і бригад, безпосередньо зайняті на польових геологорозвідувальних, пошукових, топографо-геодезичних, геофізичних, гідрографічних, гідрологічних, лісовпорядних і розвідувальних роботах;

робітники і майстри (у тому числі старші майстри), безпосередньо зайняті на лісозаготівлях і лісосплаві, включаючи зайнятих на обслуговуванні механізмів і обладнання;

деякі категорії артистів театрів та інших театрально-видовищних підприємств і колективів відповідно до пункту «ж» статті 159;

працівники освіти, охорони здоров’я, а також соціального забезпечення, які в будинках-інтернатах для престарілих та інвалідів і спеціальних службах безпосередньо зайняті обслуговуванням пенсіонерів та інвалідів, відповідно до пункту «е» статті 159;

спортсмени відповідно до пункту «є» статті 159.

Стаття 157. Розміри пенсій за вислугу років

Пенсії за вислугу років (крім пенсій працівникам льотно-випробного складу авіації та особам льотних екіпажів повітряних суден цивільної авіації (пілотам, штурманам, бортінженерам, бортмеханікам, бортрадистам, льотчикам-наглядачам) і бортоператорам, які виконують спеціальні роботи в польотах) призначаються в розмірах, встановлених статтями 147 цього Кодексу і статтею 21 Закону України «Про пенсійне забезпечення» для пенсій за віком.

Пенсії обчислюються з середньомісячного заробітку, одержуваного перед припиненням роботи, яка дає право на пенсію за вислугу років (статті 157 і 158), крім пенсій працівникам льотно-випробного складу та особам льотних екіпажів повітряних суден цивільної авіації (пілотам, штурманам, бортінженерам, бортмеханікам, бортрадистам, льотчикам-наглядачам) і бортоператорам, які виконують спеціальні роботи в польотах.

Працівникам льотно-випробного складу та особам льотних екіпажів повітряних суден цивільної авіації (пілотам, штурманам, бортінженерам, бортмеханікам, бортрадистам, льотчикам-наглядачам) і бортоператорам, які виконують спеціальні роботи в польотах, пенсії обчислюються з середньомісячного заробітку за роботу, що дає право на пенсію за вислугу років, одержуваного перед її припиненням, і призначаються в розмірах, передбачених частинами першою - третьою, шостою статті 147 цього Кодексу та статтею 21 Закону України «Про пенсійне забезпечення» для пенсій за віком, і не можуть перевищувати 85 процентів заробітку для працівників льотно-випробного складу та 75 процентів заробітку для осіб льотних екіпажів повітряних суден цивільної авіації (пілотів, штурманів, бортінженерів, бортмеханіків, бортрадистів, льотчиків-наглядачів) і бортоператорів, які виконують спеціальні роботи в польотах. При цьому розмір пенсії для осіб льотних екіпажів повітряних суден цивільної авіації (пілотів, штурманів, бортінженерів, бортмеханіків, бортрадистів, льотчиків-наглядачів) і бортоператорів, які виконують спеціальні роботи в польотах, не може перевищувати дві з половиною величини середньої заробітної плати працівників, зайнятих в галузях економіки України, за календарний рік, що передує місяцю, з якого призначається пенсія.

Стаття 158. Окремі категорії працівників авіації і льотно-випробного складу, які мають право на пенсію за вислугу років

Право на пенсію за вислугу років мають такі категорії робітників і службовців авіації, а також льотно-випробного складу, незалежно від відомчої підпорядкованості підприємств, установ і організацій, в яких вони зайняті:

а) працівники льотного і льотно-випробного складу при вислузі років на цих посадах не менше 25 років у чоловіків і не менше 20 років у жінок.

Зазначені працівники, звільнені від льотної роботи за станом здоров’я (через хворобу), при наявності вислуги років у чоловіків не менше 20 років і у жінок не менше 15 років мають право на пенсію пропорційно відпрацьованому часу.

Перелік посад працівників льотного складу, порядок обчислення строків вислуги років для призначення їм пенсій, а також порядок призначення і виплати пенсій льотно-випробному складу затверджуються в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України;

б) працівники, які здійснюють управління повітряним рухом і мають свідоцтво диспетчера:

чоловіки - після досягнення 50 років і при загальному стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 12 років 6 місяців роботи по безпосередньому управлінню польотами повітряних суден;

жінки - після досягнення 45 років і при загальному стажі роботи не менше 17 років 6 місяців, з них не менше 10 років роботи по безпосередньому управлінню польотами повітряних суден.

Зазначені працівники, звільнені від роботи по безпосередньому управлінню польотами повітряних суден за станом здоров’я (через хворобу), при наявності вислуги років у чоловіків не менше 10 років і у жінок не менше 7 років 6 місяців мають право на пенсію пропорційно відпрацьованому часу.

У вислугу років працівникам, які здійснюють управління повітряним рухом, зараховується також робота, зазначена у пункті «а» цієї статті.

Працівники, які здійснюють управління повітряним рухом і мають посвідчення (диспетчери, старші диспетчери, керівники польотів), мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на цих роботах:

чоловіки - не менше 20 років;

жінки - не менше 17 років 6 місяців.

Порядок обчислення строків вислуги для призначення їм пенсій затверджується Кабінетом Міністрів України;

в) інженерно-технічний склад - за переліком посад і робіт, що затверджується в порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України:

чоловіки - після досягнення 55 років і при загальному стажі роботи в цивільній авіації не менше 25 років, з них не менше 20 років на зазначених посадах;

жінки - після досягнення 50 років і при загальному стажі роботи в цивільній авіації не менше 20 років, з них не менше 15 років на зазначених посадах.

У вислугу років працівникам інженерно-технічного складу зараховується також робота, зазначена в пунктах «а» і «б» цієї статті;

г) бортпровідники:

чоловіки - після досягнення 55 років і при загальному стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 15 років як бортпровідник;

жінки - після досягнення 45 років і при загальному стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років як бортпровідниця.

Стаття 159. Окремі категорії працівників інших галузей народного господарства, які мають право на пенсію за вислугу років

1. Право на пенсію за вислугу років мають:

а) робітники локомотивних бригад і окремі категорії працівників, які безпосередньо здійснюють організацію перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті та метрополітенах, - за списками професій і посад, що затверджуються в порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України; водії вантажних автомобілів, безпосередньо зайнятих в технологічному процесі на шахтах, у рудниках, розрізах і рудних кар’єрах на вивезенні вугілля, сланцю, руди, породи:

чоловіки - після досягнення 55 років і при загальному стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначеній роботі;

жінки - після досягнення 50 років і при загальному стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначеній роботі;

б) працівники експедицій, партій, загонів, дільниць і бригад, безпосередньо зайняті на польових геологорозвідувальних, пошукових, топографо-геодезичних, геофізичних, гідрографічних, гідрологічних, лісовпорядних і розвідувальних роботах:

чоловіки - після досягнення 55 років і при загальному стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначеній роботі;

жінки - після досягнення 50 років і при загальному стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначеній роботі.

При цьому період роботи безпосередньо в польових умовах протягом півроку або більше півроку зараховується за рік роботи, менше півроку - за фактичною тривалістю, а на сезонних роботах - відповідно до статті 61 Закону України «Про пенсійне забезпечення»;

в) робітники, майстри (у тому числі старші майстри), безпосередньо зайняті на лісозаготівлях і лісосплаві, включаючи зайнятих на обслуговуванні механізмів і обладнання, - за списком професій, посад і виробництв, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України:

чоловіки - після досягнення 55 років і при загальному стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначеній роботі;

жінки - після досягнення 50 років і при загальному стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначеній роботі;

г) механізатори (докери-механізатори) комплексних бригад на вантажно-розвантажувальних роботах у портах:

чоловіки - після досягнення 55 років і при загальному стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 20 років на зазначеній роботі;

жінки - після досягнення 50 років і при загальному стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 15 років на зазначеній роботі;

д) плавсклад морського, річкового флоту і флоту рибної промисловості (крім суден портових, що постійно працюють на акваторії порту, службово-допоміжних, роз’їзних, приміського і внутріміського сполучення):

чоловіки - після досягнення 55 років і при загальному стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначеній роботі;

жінки - після досягнення 50 років і при загальному стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначеній роботі;

працівники окремих видів суден, професій і посад плавскладу суден морського, річкового флоту і флоту рибної промисловості - за списком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку:

чоловіки - при стажі роботи на цих суднах, за цими професіями і посадами не менше 25 років;

жінки - при стажі роботи на цих суднах, за цими професіями і посадами не менше 20 років;

е) працівники освіти, охорони здоров’я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку;

є) спортсмени - заслужені майстри спорту, майстри спорту міжнародного класу - члени збірних команд при загальному стажі роботи не менше 20 років - у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку;

ж) артисти театрально-концертних та інших видовищних закладів, підприємств і колективів при стажі творчої діяльності від 20 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.

Розділ ХІІІ. ДЕРЖАВНІ СИСТЕМИ ПЕНСІЙНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

ДЛЯ ОКРЕМИХ ГРОМАДЯН

               Стаття 160.  Основні засади формування державних систем     пенсійного забезпечення для окремих категорій громадян

               1. Окремі категорії  громадян  мають  право  на  призначення  і сплату пенсій на  особливих  умовах  або  ж  надбавок  до  пенсій загальнообов’язкового   державного   пенсійного   страхування  за рахунок державного бюджету.  Підставою для  формування  державних систем пенсійного забезпечення є:

•              здійснення діяльності,   що   має   особливе   значення  для функціонування державних інститутів  і  пов’язана  з  свідомим  і добровільним обмеженням прав у сфері соціально-трудових відносин;

•              наявність особливих заслуг перед державою, внесок особи у розвиток наукового та культурного потенціалу нації,  участь у роботах, пов’язаних з  ліквідацією  наслідків  Чорнобильської  катастрофи, заподіяння шкоди особі внаслідок військово-політичних подій.

               Стаття   161. Категорії громадян, які мають право на призначення державної пенсії

              

1. Право на призначення державної пенсії мають:

•              особи, що мають особливі заслуги  перед Україною;

•              військовослужбовці і прирівняні до них особи;

•              працівники суду та прокуратури; 

•              державні службовці;

•              наукові та науково-педагогічні працівники, журналісти державних та комунальних засобів масової інформації, працівники органів судово-медичної експертизи;

•              учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській  АЕС  та  потерпілі  від  неї;

•              інші категорії осіб, що мають заслуги  або ж належать до потерпілих внаслідок воєнно-політичних подій

Пенсії за особливі заслуги встановлюються громадянам,  які мають право на пенсію за віком, по інвалідності, у разі втрати годувальника та за вислугу років відповідно до  норм цього Кодексу.

Глава 13.1. ВСТАНОВЛЕННЯ ДЕРЖАВНОЇ ПЕНСІ ГРОМАДЯНАМ, ЯКІ МАЮТЬ ОСОБЛИВІ ЗАСЛУГИ ПЕРЕД УКРАЇНОЮ

Стаття 162. Підстави встановлення державної пенсії громадянам, які  мають  особливі  заслуги  перед Україною

Пенсії за особливі заслуги перед Україною (далі - пенсії за особливі заслуги) встановлюються громадянам України:

1) Героям України, Героям Радянського Союзу, Героям Соціалістичної Праці, особам, нагородженим орденом Леніна, орденом Слави трьох ступенів, орденом Трудової Слави трьох ступенів, чотирма і більше медалями «За відвагу», чотирма і більше орденами України та колишнього Союзу РСР, повним кавалерам ордена «За службу Родине в Вооруженных Силах СССР», особам, відзначеним почесним званням України, колишніх Союзу РСР та Української РСР «народний»;    

2) ветеранам війни, нагородженим за бойові дії орденом, медаллю «За відвагу» або медаллю Ушакова, незалежно від часу нагородження; 

3) видатним спортсменам - переможцям Олімпійських та Паралімпійських ігор, Всесвітніх ігор глухих, чемпіонам і рекордсменам світу та Європи;

 4) космонавтам, які здійснили політ у космос, членам льотно-випробувальних екіпажів літаків;
5) народним депутатам України, депутатам колишніх Союзу РСР та Української РСР, членам Кабінету Міністрів України та Уряду колишньої Української РСР;

6) особам, відзначеним почесним званням України, колишніх Союзу РСР та Української РСР «заслужений», державними преміями України, колишніх Союзу РСР та Української РСР, нагородженим одним із орденів України або колишнього Союзу РСР, Почесною грамотою Президії Верховної Ради Української РСР або Грамотою Президії Верховної Ради Української РСР, а також особам, яким до 1 січня 1992 року було встановлено персональні пенсії союзного чи республіканського значення; 

7) депутатам - всього чотирьох і більше скликань Верховної Ради Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських рад, районних, районних у містах, міських рад міст обласного значення в Україні та в колишній Українській РСР;  

8) матерям, які народили п’ятеро і більше дітей та виховали їх до шестирічного віку. При цьому враховуються діти, усиновлені в установленому законом порядку.

2. Особам, зазначеним у пунктах 2, 6-8 статті 162 цього Кодексу, пенсії за особливі заслуги встановлюються комісіями з встановлення пенсій за особливі заслуги перед Україною при Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київській та Севастопольській міських державних адміністраціях, положення про які та їх склад затверджуються відповідно Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями.
            3. Органи, що здійснюють підготовку документів для встановлення пенсій за особливі заслуги, оформлення відповідних рішень комісій з встановлення пенсій за особливі заслуги перед Україною при Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київській та Севастопольській міських державних адміністраціях, визначаються відповідно Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями.

4. Комісія з встановлення пенсій за особливі заслуги перед Україною при Кабінеті Міністрів України розглядає скарги щодо відмови у встановленні пенсій за особливі заслуги комісіями при Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київській та Севастопольській міських державних адміністраціях, приймає стосовно них рішення, а також встановлює порядок подання і підготовки зазначеними комісіями звітності по призначених і виплачених пенсіях.

Стаття 163. Особи, що мають право на пенсію

Пенсії за особливі заслуги встановлюються громадянам, зазначеним у статті 162 цього Кодексу, які мають право на пенсію за віком, по інвалідності, у разі втрати годувальника та за вислугу років відповідно до закону.

Стаття  164.  Встановлення пенсій за особливі заслуги

1. Пенсія за особливі заслуги встановлюється як надбавка до розміру пенсії, на яку має право особа згідно із законом, у таких розмірах прожиткового мінімуму, визначеного для осіб, які втратили працездатність:
 від 35 до 40 відсотків - особам, зазначеним у пунктах 1 і 8 статті 162 цього Закону;

     від 25 до 35 відсотків - особам, зазначеним у пунктах 2-5 статті 162 цього Закону;
      від 20 до 25 відсотків - особам, зазначеним у пунктах 6 і 7 статті 162 цього Закону.

     Розмір надбавки визначається відповідними комісіями залежно від заслуг особи. У разі, коли особа одночасно має право на надбавки, зазначені в кількох пунктах статті 162 цього Кодексу, призначається та надбавка, яка є більшою у максимальному розмірі.

            2. Пенсія за особливі заслуги призначається з дня звернення за встановленням пенсії, але не раніше дати набрання чинності положеннями Закону, що встановлює право на таку пенсію. Днем звернення за встановленням пенсії за особливі заслуги вважається день прийому заяви про порушення клопотання про встановлення пенсії за особливі заслуги з усіма необхідними документами. Якщо заява про встановлення пенсії за особливі заслуги надсилається поштою і при цьому подаються всі необхідні документи, то днем звернення за встановленням пенсії за особливі заслуги вважається дата, вказана на поштовому штемпелі місця відправлення заяви. У разі, коли до заяви додані не всі необхідні документи, орган, що здійснює підготовку документів для встановлення пенсії за особливі заслуги, повідомляє заявнику, які документи повинні бути подані додатково. Якщо вони будуть подані не пізніше 3 місяців з дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за встановленням пенсії за особливі заслуги вважається день прийому або відправлення заяви про встановлення такої пенсії.

     У разі збільшення прожиткового мінімуму, визначеного для осіб, які втратили працездатність, органи, що виплачують пенсії, здійснюють перерахунок надбавки, виходячи із цього прожиткового мінімуму, з урахуванням встановленого відповідними комісіями відсотку надбавки. Перерахунок здійснюється з дати, з якої встановлений новий розмір прожиткового мінімуму.

3. У разі смерті особи, яка мала право на пенсію за особливі заслуги відповідно до статті 162 цього Закону, непрацездатні члени сім’ї померлого, зазначені в статті 150 цього Кодексу, мають право на встановлення надбавки до пенсії у таких розмірах: за наявності одного непрацездатного члена сім’ї - 70 відсотків, двох і більше - 90 відсотків надбавки до пенсії померлого годувальника або надбавки до пенсії, що могла бути йому встановлена.

            4.  У разі смерті військовослужбовця, особи начальницького або рядового складу органів внутрішніх справ, особи начальницького або рядового складу державної пожежної охорони, особи начальницького або рядового складу органів і підрозділів цивільного захисту, особи начальницького складу податкової міліції, особи начальницького або рядового складу Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України, особи начальницького або рядового складу Державної кримінально-виконавчої служби України, які загинули (померли) при виконанні службових обов’язків під час проходження військової служби, служби в органах внутрішніх справ, державній пожежній охороні, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції, Державній службі спеціального зв’язку та захисту інформації України чи Державній кримінально-виконавчій службі України внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаного під час виконання цих обов’язків, і були посмертно нагороджені державними нагородами України або колишнього Союзу РСР, зазначеними у статті 162 цього Кодексу, непрацездатні члени сім’ї померлого, зазначені у статті 150 цього Кодексу  та статті 30 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» ,мають право на встановлення до пенсії надбавки в таких розмірах: за наявності одного непрацездатного члена сім’ї - 70 відсотків, двох і більше - 90 відсотків розміру надбавки, передбаченого для осіб, зазначених у пункті 1 статті 162 цього Кодексу.

     Надбавка встановлюється до пенсії, на яку член сім’ї померлого годувальника має право згідно із законом. При цьому застосовується порядок встановлення і збільшення надбавки, визначений статтею 164 цього Кодексу.
 

          Стаття 165. Клопотання про призначення пенсій

Клопотання про призначення пенсій за особливі заслуги порушується Президентом України, Головою Верховної Ради України, Прем’єр-міністром України, міністрами та керівниками інших центральних органів виконавчої влади, Главою Адміністрації Президента України, Керівником Апарату Верховної Ради України, Міністром Кабінету Міністрів України, Головою Рахункової палати, Головою Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Головою Конституційного Суду України, Головою Верховного Суду України, головами вищих спеціалізованих судів України, Генеральним прокурором України, Головою Національного банку України, Головою Ради міністрів Автономної Республіки Крим, головами обласних, Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій, головами обласних, Київської і Севастопольської міських рад у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

     Клопотання про призначення пенсій за особливі заслуги особам, порушуються особами, зазначеними у частині першій цієї статті, або головами районних, районних у містах державних адміністрацій та міськими головами міст обласного значення.

Клопотання про призначення пенсії за особливі заслуги подається у відповідні комісії, зазначені у статті 2 цього Закону, які розглядають його в місячний строк з дня подання документів.

    

 Стаття 166. Виплата пенсії

1. Пенсії за особливі заслуги виплачуються за місцем проживання пенсіонера в порядку, визначеному законодавством України.
            2. Нараховані суми пенсії за особливі заслуги, які з тих чи інших причин своєчасно не були одержані пенсіонером, виплачуються за минулий час, але не більш як за 3 роки, що передували зверненню за їх одержанням.
            3. Суми пенсії, не одержані пенсіонером своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком.
            4. Особам, які одержують пенсію за особливі заслуги і перебувають на повному державному утриманні у відповідній установі (закладі), пенсія за особливі заслуги виплачується в повному обсязі.

5. Різниця між сумою пенсії за особливі заслуги та розміром пенсії, на яку має право особа згідно із законом, фінансується за рахунок коштів Державного бюджету України, і ці видатки включаються до переліку захищених статей видатків Державного бюджету України.
 

Глава 13.2. ПЕНСІЙНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ВІСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ

ТА ЧЛЕНІВ ЇХ СІМЕЙ

               Стаття 167. Основні засади  пенсійного  забезпечення  військовослужбовців  та членів їх сімей

              

1. Особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці  надстрокової  служби та військової служби за контрактом, особи  начальницького  і  рядового  складу   органів внутрішніх  справ при наявності встановленої цим Кодексом вислуги на військовій службі і на службі в органах внутрішніх справ мають право на довічну пенсію за вислугу років.

               2. Військовослужбовці, особи  начальницького  і рядового складу органів  внутрішніх  справ,  які  стали   інвалідами   за   умов, передбачених   цим   Кодексом,   набувають  право  на  пенсію  по інвалідності.

               3. Члени сімей  військовослужбовців,  осіб   начальницького   і рядового складу органів внутрішніх справ, які загинули чи померли або пропали  безвісти,  мають  право  на  пенсію  в  разі  втрати годувальника.

               Стаття 168.  Військовослужбовці та особи,  що мають право на державну пенсію

              

1. Право на державну пенсію на підставах,  визначених цим Кодексом мають:

а) громадяни   України  -  військовослужбовці  Збройних  Сил України,  Національної  гвардії  України,  Управління   державної охорони,  інших  військових  формувань,  що створюються Верховною Радою України,  Служби безпеки України,  особи  начальницького  і рядового   складу  органів  внутрішніх  справ  України,  а  також військовослужбовці колишніх Збройних Сил СРСР,  органів державної безпеки і внутрішніх справ СРСР;

б) інші   категорії   осіб,  визначені  Кабінетом  Міністрів України.

               Стаття 169 . Умови пенсійного забезпечення військовослужбовців

              

1. Військовослужбовцям - особам   начальницького  і  рядового складу,  органів внутрішніх справ,  які мають право  на  пенсійне забезпечення,   пенсії   відповідно   до   цієї   глави   Кодексу призначаються і виплачуються після звільнення їх зі служби.

               2. Особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям  надстрокової  служби та військової служби за контрактом,  особам  начальницького  і  рядового  складу  органів внутрішніх   справ,   які   мають   вислугу   20   років,  пенсія призначається в розмірі,  встановленому для пенсії  обов’язкового соціального  страхування  за  віком,  а звільненим у відставку за віком або за станом здоров’я пенсія призначається в розмірі  60% від  розміру  грошового забезпечення.  За кожний рік вислуги понад 20  років  сума  цієї  пенсії збільшується на 3%.

               3. Особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби, військової служби за контрактом,  особам  начальницького  і  рядового  складу  органів внутрішніх  справ,  які  мають   загальний   трудовий   стаж   25 календарних років, з яких не менше 12 років і 6 місяців становить військова служба або служба в органах  внутрішніх  справ,  пенсія призначається  в розмірі,  встановленому для пенсії за віком із   за умови збільшення розрахункової величини стажу на 5 років.  За кожний рік стажу понад 25 років сума цієї пенсії збільшується  на 1%.

               4.  Особам, зазначеним  у  частинах другій і третій цієї статті, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під  час  проходження  служби і віднесені до категорії 1,  розмір пенсії збільшується на 50%,  а віднесеним до категорії 2, 3, 4, - на 25% призначеної пенсії.

               Стаття  170. Підвищення пенсії військовослужбовцям та прирівняним до них особам,  які є ветеранами війни,  та членам їх сімей

              

1. Військовослужбовцям та  прирівняним  до  них  особам,  які є ветеранами війни, та громадянам,  на яких  поширюється  чинність Закону України «Про статус  ветеранів  війни,  гарантії  їх соціального захисту», державні пенсії  за  умови  вислуги  років підвищуються в таких розмірах:

•              сім’ям військовослужбовців, партизанів, підпільників, учасників бойових дій на території інших держав,  прирівняним  до них особам, які загинули (пропали безвісти) або померли внаслідок поранення,  контузії  чи  каліцтва,  одержаних  під  час  захисту Батьківщини  або  виконання  інших  обов’язків  військової служби Службових обов’язків), а також внаслідок захворювання, пов’язаного  з  перебуванням на фронті або одержаного в період проходження військової служби чи на території  інших  держав  під час  воєнних  дій  та конфліктів - пенсії підвищуються у розмірі 200% від  мінімального   розміру пенсії за віком;

•              учасникам війни,   нагороджених   орденами  та    медалями колишнього СРСР за самовіддану працю і бездоганну військову працю в роки Великої Вітчизняної Війни,  пенсії підвищуються у розмірі 150% від  мінімального розміру пенсії за віком.

               Стаття 171. Призначення пенсії військовослужбовцям  на загальних підставах

              

1. На загальних умовах щодо стажу і заробітку, встановлених цим Кодексом для пенсій соціального страхування, призначаються пенсії  військовослужбовцям і особам начальницького складу органів внутрішніх справ,  які позбавлені  військових  або спеціальних звань, а також засудженим за умисний злочин, вчинений з   використанням   посадового становища,   або   за   вчинення корупційного діяння.

               2. В разі позбавлення волі пенсіонера з числа військовослужбовців, осіб  начальницького і рядового складу органів  внутрішніх  справ  виплата  йому  пенсії здійснюється на загальних підставах.

Глава 13.3. ПЕНСІЇ УЧАСНИКАМ ЛІКВІДАЦІЇ НАСЛІДКІВ АВАРІЇ

НА ЧОРНОБИЛЬСЬКІЙ АЕС

 

               Стаття 172. Основні засади призначення пенсії учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС

              

1. Пенсії учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС  надаються  із  зменшенням  пенсійного  віку, встановленого для одержання   пенсій   загальнообов’язкового державного соціального страхування за віком:

а) Учасникам ліквідації наслідків аварії  на  Чорнобильській АЕС:

•              які  працювали  у  зоні  відчуження  з моменту аварії до 1 липня 1986 року незалежно від кількості робочих днів, а з 1 липня 1986  року по 31 грудня 1986 року - не менше 5 календарних днів - чоловікам після досягнення 50 років, жінкам - після досягнення 45 років;

•              які  працювали  у  1987 році у зоні відчуження не менше 14  календарних днів - чоловікам після досягнення 52 років,  жінкам - після досягнення 47 років;

•              які працювали з 1 липня 1986 року по 31 грудня 1986 року у зоні відчуження від 1 до 5 календарних днів, у 1987 році - від 10 до  14  календарних  днів,  у 1988 році - не менше 30 календарних днів,  на  діючих  пунктах   санітарної   обробки   населення   і дезактивації техніки не менше 14 календарних днів у 1986 році,  - чоловікам після досягнення 55 років, жінкам - після досягнення 50  років.

               2. Учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які відпрацювали на підземних  роботах,  на  роботах  з  особливо шкідливими  і  особливо  важкими  умовами  праці  за  списком  N1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним у встановленому  порядку  (чоловіки - 10 років і більше,  жінки – 7 років 6 місяців і  більше),  вік  виходу  на  пенсію  зменшується додатково на три роки понад передбачений цим Кодексом.  

               3. Учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які відпрацювали на інших роботах з шкідливими і важкими  умовами праці   за  списком № 2 виробництв,  робіт,  професій,  посад  і показників, затверджуваним у встановленому порядку (чоловіки – 12 років 6 місяців і більше,  жінки - 10 років і більше), вік виходу на пенсію зменшується додатково на один  рік  понад  передбачений цим Кодексом.

               Стаття 173.  Зниження пенсійного віку особам,  які потерпіли від аварії на Чорнобильській АЕС

              

1. Пенсії за віком особам, які потерпіли від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, надаються:

•              евакуйованим з 10-кілометрової зони відчуження у 1986 році - чоловікам після досягнення 50 років, жінкам після досягнення 45 років;

•              евакуйованим з інших територій зони відчуження у 1986 році  - чоловікам після досягнення 52 років,  жінкам - після досягнення 47 років;

•              особам,  які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у  зоні  безумовного  та додаткового (обов’язкового) відселення,  якщо вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні  не  менше  2 років, але не більше 9 років:

•              чоловікам  після  досягнення   6  років,  -  жінкам  після досягнення 51 року з додатковим зниженням цього віку на 1 рік  за кожний рік проживання;

•              особам,  які  постійно  проживали (проживають) чи постійно працювали   (працюють)   у   зоні   гарантованого   добровільного відселення  за  умови,  що  вони  за  станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не  менше  3  років,  але  не більше 6 років:

•              чоловікам  після  досягнення  57  років,  -  жінкам  після досягнення 52 років з додатковим зниженням цього віку на 1 рік за кожних два роки проживання;

•              особам,  які  постійно проживали (проживають) чи постійно працювали (працюють) у зоні посиленого радіологічного контролю за умови,  що вони за станом  на  1  січня  1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 4 років, але не більше 5 років:

•              чоловікам  після  досягнення  58  років,  -  жінкам  після досягнення 53 років з додатковим зниженням цього віку на 1 рік за кожні три роки проживання;

•              особам,  які тимчасово працювали з  моменту  аварії  до  1 липня  1986  року не менше 14 календарних днів або не менше трьох місяців   протягом 1986-1987   років у    зоні безумовного (обов’язкового) відселення - чоловікам після досягнення 58 років, жінкам після досягнення 53 років.

               2. Початкова величина зниження пенсійного  віку  встановлюється  лише  особам,  які  постійно  проживали  або постійно працювали у зазначених зонах у період з моменту аварії по 31 липня 1986  року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.

               3. Потерпілим від Чорнобильської катастрофи, які відпрацювали на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими  умовами  праці  за  списком  №  1 (чоловіки - 10 років і  більше, жінки - 7 років 6 місяців і більше), вік виходу на пенсію зменшується додатково на два роки понад передбачений цією статтею Кодексу.

               4. Потерпілим від Чорнобильської катастрофи,  які  відпрацювали на  інших роботах з шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 (чоловіки - 12 років 6 місяців і більше,  жінки - 10  років  і більше),  вік  виходу на пенсію зменшується додатково на один рік понад передбачений цією статтею Кодексу.

               5. Особам, зазначеним у цій статті,  пенсійний  вік  може  бути знижено тільки за однією з підстав, передбаченою цим Кодексом.

               Стаття 174. Порядок фінансування пенсійного забезпечення

              

1. Пенсії особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення  до  настання  віку, визначеного для призначення  пенсії загальнообов’язкового соціального страхування за віком, сплачуються за рахунок державного бюджету.

               Стаття 175. Підвищення  розміру  пенсій  деяким  категоріям громадян

              

1. Призначені пенсії загальнообов’язкового державного соціального страхування підвищуються за рахунок коштів державного бюджету України:

а) пенсії  за  віком  інвалідам  війни  -  на  суму  розміру державної пенсії за віком;

б) пенсії  за віком іншим учасникам війни з числа військовослужбовців,  які проходили службу в складі діючої армії,

партизанських  загонах і з’єднаннях,  військовослужбовцям,  які брали  участь  у  бойових  діях  при виконанні інтернаціонального обов’язку та особам вільнонайманого складу діючої армії, батькам та дружині, якщо вона не    взяла   повторний   шлюб, військовослужбовців,  які  загинули  на  фронті,  при виконанні інтернаціонального  обов’язку  або  інших  обов’язків  військової служби, - на 50 відсотків державної пенсії за віком;

в) пенсії по інвалідності з дитинства  внаслідок  поранення, контузії  чи  каліцтва,  пов’язаних  з  бойовими  діями  в період Великої Вітчизняної війни чи пов’язаних з їх наслідками,  а також пенсії в разі втрати годувальника інвалідам з дитинства внаслідок зазначених  причин  -  на  суму  розміру  мінімальної  соціальної пенсії;

г) пенсії  за  віком громадянам,  які необґрунтовано зазнали політичних  репресій  і  згодом  були  реабілітовані,  -  на   50 відсотків державної пенсії за віком, а членам їх сімей, яких було примусово переселено,  - на  25  відсотків  державної  пенсії  за віком.

Глава 13.4. ПЕНСІЙНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ОСІБ, ЯКІ ВИКОНУЮТЬ ДЕРЖАВНІ ФУНКЦІЇ 

 Стаття  176. Категорії осіб, що мають право на пенсійне забезпечення  в особливому  порядку

1. Право на особливі умови пенсійного забезпечення мають особи, що перебувають на посадах, безпосередньо  пов‘язаних з виконанням  функцій держави, зокрема:

·                   народні депутати України;

·                   вищі посадові особи України, що не мають статусу судді або державного службовця;

·                   судді;

·                   прокурори і слідчі;

·                   державні та комунальні службовці.

Стаття  177. Загальні  умови пенсійного забезпечення в особливому порядку.

1. Загальною підставою  пенсійного забезпечення в особливому порядкує є наявність спеціального стажу перебування на посаді, пов‘язаній з із забезпеченням виконанням функцій  держави. Мінімальною тривалістю такого стажу є 10 років. Зазначена норма не поширюється на  народних  депутатів та    вищих посадових осіб України.

            Крім цього,  загальною умовою   призначення пенсії в особливому порядку є досягнення пенсійного віку або вислуги років, настання інвалідності.

Стаття  178 . Пенсійне забезпечення народних депутатів

1. При  досягненні  встановленого законом пенсійного віку за наявності трудового стажу для чоловіків - не менше 25  років,  для жінок - не менше 20 років, а також у разі визнання інвалідом I або II групи  народному  депутату   призначається   пенсія  в  розмірі  80 відсотків  місячної  заробітної плати нині працюючого народного депутата з урахуванням  всіх  доплат  та  надбавок  до  посадового окладу.  Нарахування пенсій здійснюється із суми, що складається з посадового окладу з урахуванням всіх доплат та надбавок працюючого народного депутата на момент призначення пенсії.  За кожний повний рік роботи понад 25 років для  чоловіків  і  20  років  для  жінок пенсія  за  віком та по інвалідності збільшується на один відсоток наведеного вище заробітку,  але не  більше  ніж  до  90  (включно) відсотків зазначеного заробітку,  без обмеження граничного розміру пенсії.

2. Пенсія народному  депутату  виплачується  в  повному  розмірі незалежно від його заробітку (прибутку), одержуваного після виходу на пенсію. У разі виходу на пенсію народному депутату виплачується грошова   допомога   в   розмірі  12  місячних  посадових  окладів працюючого народного депутата за рахунок бюджетних  призначень  на забезпечення діяльності Верховної Ради України.

3. У випадку  смерті  народного  депутата призначається пенсія разі втрати годувальника непрацездатним членам сім’ї,  які були на його утриманні, за їх заявою (при цьому дітям пенсія призначається незалежно від того,  чи були вони  на  утриманні  годувальника)  у розмірі   70   відсотків  заробітної  плати  працюючого  народного депутата з урахуванням  всіх  доплат  та  надбавок  до  посадового окладу  на одного непрацездатного члена сім’ї та 90 відсотків – на двох і більше членів сім’ї на день звернення за пенсією за рахунок бюджетних  призначень  на  забезпечення  діяльності Верховної Ради України.

4. Після закінчення строку  депутатських  повноважень  народному депутату,  який  має  трудовий  стаж,  необхідний  для призначення пенсії за віком,  за його бажанням може бути достроково призначено пенсію,  але  не  раніше  ніж за два роки до встановленого законом пенсійного віку.

5. У разі зміни  розміру  заробітної  плати  працюючим  народним депутатам   України  відповідно  здійснюється  перерахунок  раніше призначених пенсій.  Перерахунок пенсій здійснюється із  суми,  що складається  з  посадового  окладу  з  урахуванням  всіх доплат та надбавок працюючого народного депутата на момент виникнення  права на перерахунок пенсій і провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали зазначені обставини.

Стаття  179.  Пенсійне забезпечення суддів

1. Судді,   який   пішов   у   відставку,   за   наявності відповідного віку і стажу роботи виплачується  пенсія  Судді у відставці, який має  стаж  роботи  на  посаді судді не менше 20 років, виплачується за його вибором  пенсія  або звільнене від сплати податку щомісячне довічне  грошове  утримання в розмірі 80 відсотків заробітної плати працюючого на  відповідній посаді судді. За кожний  повний  рік  роботи  понад  20  років  на посаді судді  розмір  щомісячного  довічного  грошового  утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більше  ніж  до  90 відсотків  заробітку  судді  без  обмеження   граничного   розміру щомісячного довічного  грошового  утримання.  Судді  у  відставці, який має стаж роботи на  посаді  судді  менше  20  років  і  досяг 55-річного  віку  (для  жінок  -  50  років),  розмір  щомісячного грошового  утримання  обчислюється  пропорційно  кількості  повних років  роботи  на  посаді  судді. 

2. До  стажу  роботи,  що  дає  право  на  відставку  судді  та отримання щомісячного довічного грошового утримання,  крім  роботи на посадах суддів  судів  України,  державних  арбітрів,  арбітрів  відомчих арбітражів України, зараховується  також  час  роботи  на посадах суддів і  арбітрів  у  судах  та  державному  і  відомчому арбітражі колишнього СРСР  та  республік,  що  раніше  входили  до складу СРСР, час роботи на  посадах,  безпосередньо  пов’язаних  з керівництвом та контролем за діяльністю судів  у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському  міських судах, Міністерстві юстиції України та  підвідомчих  йому  органах на  місцях,  за  діяльністю арбітражів  у  Державному   арбітражі України, Вищому арбітражному суді  України,  а  також  на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності  у  всіх  зазначених  осіб стажу роботи  на  посаді  судді  не  менше  10  років. 

3. До стажу роботи,  що дає судді Конституційного Суду  України право на  відставку,  виплату  вихідної  допомоги  та  отримання щомісячного довічного грошового утримання зараховується також стаж іншої практичної,  наукової,  педагогічної роботи за фахом та стаж державної служби  без  додержання  умови  наявності  десятирічного стажу  роботи  на  посаді  судді. 

4. Судді,  звільненому  з  посади  у  зв’язку  з  засудженням за умисний злочин, вчинений з використанням  свого  посадового становища, або вчиненням корупційного діяння, пенсія призначається на  загальних  підставах.

Стаття  180. Пенсійне забезпечення прокурорів і слідчих

1. Прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно  від  віку.  Пенсія  призначається  в  розмірі  80 відсотків  від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати,  до котрої включаються всі види оплати  праці,  на  які  нараховуються страхові   внески, одержуваної перед місяцем  звернення  за призначенням пенсії.  За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах  пенсія  збільшується  на  2  відсотки,  але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку.

2. Розмір виплат (крім посадових  окладів, надбавок  за  класні чини,  вислугу  років),  що включаються в заробіток для обчислення пенсії, визначається за вибором того, хто звернувся за пенсією, за останні  24  календарні місяці роботи,  яка дає право на даний вид пенсії,  підряд перед зверненням за пенсією  або  за  будь-які  60 календарних  місяців  такої  роботи  підряд  перед  зверненням  за пенсією незалежно від наявності перерв протягом цього  періоду  на даній роботі.

3. Середньомісячна сума   зазначених виплат за 24 та 60 календарних місяців визначається шляхом ділення загальної суми цих

виплат  за  24 календарні місяці роботи підряд перед зверненням за пенсією чи за 60 календарних місяців роботи підряд  відповідно  на 24  або  на  60.  Коригування зазначених виплат проводиться шляхом застосування коефіцієнта загального підвищення розмірів посадового

окладу,  надбавок  до  нього  за  класний  чин.  Посадовий  оклад, надбавки за класний чин та вислугу років  при  призначенні  пенсії враховуються   в  розмірах,  встановлених  на  день  звільнення  з роботи, що дає право на даний вид пенсії.

4. Працівникам, які не мають вислуги 20 років,  якщо стаж служби в органах   прокуратури   становить   не  менше  10  років,  після  досягнення чоловіками 55 років  при  загальному  стажі  роботи  25 років  і більше,  а жінками - 50 років при загальному стажі роботи 20 років і більше,  пенсія призначається у розмірі,  пропорційному кількості   повних років роботи  на  прокурорських  посадах  з розрахунку 80 відсотків місячного  заробітку за 20 років  вислуги. За  кожний  рік загального стажу понад 25 років для чоловіків і 20 років для жінок пенсія збільшується  на  один  відсоток  місячного заробітку, з якого вона обчислюється.

5. До 20-річного  стажу  роботи,  що  дає  право  на  пенсію  за вислугою     років,  зараховується  час  роботи  на  прокурорських посадах,     перелічених у статті 56 цього Закону,  в тому числі у військовій  прокуратурі,   стажистами   в   органах   прокуратури, слідчими,   суддями,  на  посадах  начальницького  складу  органів внутрішніх справ,  офіцерських  посадах  Служби  безпеки  України, посадах    державних   службовців,  які  займають  особи  з  вищою юридичною  освітою,  в  науково-навчальних  закладах   Генеральної прокуратури  України працівникам,  яким присвоєно класні чини,  на виборних  посадах  у  державних  органах,  на  посадах   в   інших організаціях,   якщо   працівники,  що  мають  класні  чини,  були направлені туди,  а  потім  повернулися  в  прокуратуру,  строкова військова  служба,  половина  строку  навчання  у  вищих юридичних навчальних  закладах,  частково  оплачувана  відпустка  жінкам  по догляду за дитиною до досягнення нею трьох років.

6. До пенсії   за  вислугу  років,  призначеної  згідно  з  цією статтею,  встановлюються  надбавки  на  утримання   непрацездатних членів  сім’ї та на догляд за одиноким пенсіонером у розмірах і за умов,  передбачених  законодавством про пенсії загальнообов‘язкового пенсійного страхування.

 7. Право на   пенсію   за   вислугу   років   мають  особи,  які безпосередньо  перед  зверненням  за  призначенням  такої   пенсії працюють  в  органах  прокуратури чи в науково-навчальних закладах Генеральної  прокуратури  України,  а  також  особи,  звільнені  з прокурорсько-слідчих посад органів прокуратури за станом здоров’я, у зв’язку із скороченням чисельності або штату  працівників  та  у зв’язку з обранням їх на виборні посади органів державної влади чи органів місцевого самоврядування.

8. Прокурорам і слідчим,  що визнані інвалідами I або II  групи, призначається  пенсія  по  інвалідності  в розмірах,  передбачених частиною першою цієї статті,  за наявності стажу роботи в  органах прокуратури не менше 10 років.

9. Військові  прокурори  і  слідчі військових прокуратур при звільненні  з  військової  служби  мають право  на  одержання  пенсії  відповідно  до  цієї  статті або на одержання пенсії, встановленої законом для військовослужбовців.

10. Особи, звільнені з роботи в порядку дисциплінарного стягнення з позбавленням класного  чину  або  позбавлені  класного  чину  за вироком суду, втрачають право на пенсійне забезпечення за вислугою років.  Права на  одержання  пенсії,  передбаченої  цією  статтею, позбавляються   також  особи,  звільнені  з  роботи  у  зв’язку  з засудженням за умисний  злочин,  вчинений  з  використанням  свого посадового становища, або вчиненням корупційного діяння.

               Стаття  181. Пенсійне забезпечення  державних службовців

1. На  одержання  пенсії державних службовців мають право особи, які  досягли  встановленого  законодавством  пенсійного  віку,  за наявності  загального  трудового стажу для чоловіків - не менше 25 років, для жінок - не менше 20 років, у тому числі стажу державної служби  -  не менше 10 років,  та які на час досягнення пенсійного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають  не  менше  20 років стажу роботи на посадах,  віднесених до  категорій посад державних службовців, - незалежно від місця роботи на  час  досягнення  пенсійного віку.  Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 80 відсотків від сум їх заробітної  плати, на   які  нараховується  збір  на  обов’язкове  державне  пенсійне страхування,  без обмеження граничного розміру пенсії,  а  особам, які  на  час  звернення  за  призначенням  пенсії  не є державними службовцями,  - у розмірі 80 відсотків заробітної плати працюючого державного  службовця  відповідної  посади  та  рангу  за останнім місцем  роботи  на  державній  службі

2. Пенсія державному  службовцю  виплачується  у повному розмірі незалежно від його заробітку (прибутку), одержуваного після виходу на пенсію.

3. За кожний повний рік  роботи  понад  10 років  на  державній службі  пенсія  збільшується  на  один відсоток заробітку,  але не більше  90  відсотків  заробітної  плати, без обмеження граничного розміру пенсії.

4. Державний  службовець,  звільнений  з  державної служби   у зв’язку з засудженням за умисний злочин, вчинений з використанням свого посадового  становища,  або  вчиненням  корупційного діяння, позбавляється   права   на  одержання  пенсії,  передбаченої  цією статтею.   В   таких   випадках   пенсія державному службовцю призначається  на  загальних  підставах

5. У разі   підвищення   розміру   заробітної   плати  працюючим  державним службовцям,  а також у зв’язку із набуттям особою  права на  пенсійне  забезпечення державного службовця за цим Законом відповідно здійснюється перерахунок раніше призначених пенсій.

6. Перерахунок пенсії здійснюється виходячи  із  сум  заробітної плати,  на які нараховується збір на обов’язкове державне пенсійне страхування працюючого державного службовця відповідної посади  та рангу на момент виникнення права на перерахунок пенсії.

Стаття 182. Поширення порядку пенсійного забезпечення державних службовців на інші категорії працівників.

Розміри та порядок пенсійного забезпечення державних службовців поширюються також:

•          на вищих посадових осіб держави;

•          журналістів державних та комунальних засобів масової інформації;

•          працівників органів судової експертизи.

Глава 13.5. ОСОБЛИВИЙ ПОРЯДОК ПЕНСІЙНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ  ІНШИХ КАТЕГОРІЙ ПРАЦІВНИКІВ

               Стаття  183.  Пенсійне забезпечення              наукових   працівників

              

1. Пенсія науковому (науково-педагогічному) працівнику призначається при досягненні пенсійного віку:

•          чоловікам -  за  наявності стажу роботи не менше 25 років,  у тому числі стажу наукової роботи не менше 20 років;

•          жінкам - за наявності стажу роботи не менше 20 років,  у тому числі стажу наукової роботи не менше 15 років.

2. Пенсії науковим (науково-педагогічним) працівникам призначаються у розмірі 80  відсотків  від  сум  заробітної  плати наукового  (науково-педагогічного)  працівника,  яка  визначається в порядку, визначеному для загальнообов‘язкового державного пенсійного страхування  та на  яку  відповідно  до  законодавства нараховується  внески  на  обов’язкове державне пенсійне страхування.  За кожний повний рік роботи понад стаж наукової роботи, визначений  частиною  другою  цієї статті,  пенсія збільшується на один відсоток  заробітної  плати,  але  не  може  бути  більше  90 відсотків середньомісячної заробітної плати.

3. Перелік посад наукових  (науково-педагогічних)  працівників підприємств,  установ, організацій,  вищих  навчальних   закладів III-IV  рівнів  акредитації,  перебування  на  яких  дає  право на призначення пенсії та виплату грошової допомоги у разі  виходу  на пенсію   відповідно   до  цієї  статті,  затверджується  Кабінетом Міністрів України

3. У разі  зростання  заробітної  плати  в  Україні  з 1 березня кожного року проводиться підвищення розміру пенсії на  коефіцієнт, який  відповідає 20 відсоткам зростання середньої заробітної плати в Україні порівняно з попереднім роком.

4. При визначенні середньомісячного заробітку наукових (науково-педагогічних)  працівників  недержавних наукових установ, організацій та вищих навчальних закладів III-IV рівнів акредитації для  обчислення  пенсії  враховується  заробітна  плата,  яку вони отримували під час перебування на посадах,  зазначених у  Переліку  посад  наукових  (науково-педагогічних)  працівників  підприємств, установ,  організацій,  вищих навчальних  закладів  III-IV  рівнів акредитації,  перебування  на яких дає право на призначення пенсії та виплату грошової допомоги у разі виходу на пенсію відповідно до цієї  статті,  затвердженому  Кабінетом Міністрів України,  розмір якої не перевищував:

•          для керівників, заступників керівників недержавних  наукових установ,  організацій - максимального  розміру посадового окладу (ставки) керівника,   заступника керівника   науково-дослідної   установи  Національної академії наук України з урахуванням доплати за науковий ступінь та надбавки за стаж наукової роботи згідно  і з законодавством,  обчислених  із  зазначеного максимального розміру посадового  окладу  (ставки),  а   для   керівників,   заступників керівників  недержавних  вищих  навчальних  закладів III-IV рівнів акредитації - максимального  розміру  посадового  окладу  (ставки)  проректора,  проректора  відповідного  державного  вищого навчального закладу  III-IV  рівнів  акредитації,  з  урахуванням  доплати  за науковий  ступінь  та  надбавки  за стаж наукової роботи згідно із законодавством,  обчислених із зазначеного  максимального  розміру посадового окладу (ставки);

•          для інших наукових працівників недержавних наукових установ, організацій, закладів - максимального розміру  посадового  окладу (ставки) старшого наукового співробітника  науково-дослідної установи Національної академії наук України з урахуванням  доплати за  науковий ступінь та надбавки за стаж наукової роботи згідно із  законодавством,  обчислених із зазначеного  максимального  розміру посадового окладу (ставки), а для науково-педагогічних працівників недержавних вищих навчальних закладів III-IV рівнів акредитації  - максимального розміру посадового окладу (ставки) аналогічних посад відповідного державного вищого навчального закладу  III-IV  рівнів акредитації, з урахуванням доплати за науковий ступінь та надбавки за стаж наукової роботи згідно із  законодавством,  обчислених  із зазначеного максимального розміру посадового окладу (ставки).

5. Положення цієї статті поширюються також на пенсіонерів із числа наукових працівників,  яким пенсія  призначена  до  набрання чинності цим Кодексом.

6. Пенсія науковим (науково-педагогічним) працівникам відповідно до цієї статті  призначається за умови звернення  за  призначенням пенсії  та звільнення  з  посади наукового (науково-педагогічного) працівника.

7. Пенсіонерам, які після призначення пенсії працювали за    контрактом    на   посадах   наукових (науково-педагогічних) працівників не менш  як  два  роки  і  мали більш високий заробіток,  ніж той,  з якого було обчислено пенсію, встановлюється, за їх заявою, новий розмір пенсії виходячи з більш високого  заробітку  за  два  роки підряд після призначення пенсії відповідно до частини третьої цієї статті.

8. Право на  призначення  пенсії  відповідно  до  цього   Кодексу поширюється також   і  на  осіб,  які  на  момент  звернення  за призначенням   пенсії   працюють на   будь-яких    посадах    на підприємствах,  в  установах,  організаціях усіх форм власності та мають стаж наукової  роботи,  передбачений  частиною  другою  цієї статті.

9. При виході на пенсію з посади наукового (науково-педагогічного) працівника  відповідно  до  цього Кодексу науковому  (науково-педагогічному)  працівнику  видається  грошова допомога у розмірі шести місячних  посадових  окладів  (ставок)  з урахуванням  надбавок  і  доплат  за  наявності  стажу  роботи  на посадах,  зазначених  у Переліку посад      наукових (науково-педагогічних) працівників підприємств, установ,  організацій, вищих навчальних закладів III-IV рівнів акредитації, перебування  на  яких  дає  право на призначення пенсії та виплату грошової допомоги у разі  виходу  на  пенсію відповідно  до  цієї статті, затвердженому Кабінетом Міністрів України, не менше:

•          для чоловіків - 12,5 року;

•          для жінок - 10 років.

10. Пенсія по інвалідності внаслідок трудового каліцтва чи професійного  захворювання, а також   внаслідок   каліцтва   чи захворювання  у  зв’язку  з Чорнобильською катастрофою науковому (науково-педагогічному) працівнику призначається в таких розмірах:

•          інвалідам I групи - 80 відсотків заробітної  плати  наукового (науково-педагогічного) працівника;

•          інвалідам II  групи - 60 відсотків заробітної плати наукового (науково-педагогічного) працівника;

•          інвалідам III групи - 40 відсотків заробітної плати наукового (науково-педагогічного) працівника.

11. Науковим (науково-педагогічним) працівникам, які стали інвалідами I, II, III групи внаслідок  загального  захворювання, призначається  пенсія  по  інвалідності у розмірі пенсії наукового (науково-педагогічного) працівника незалежно від віку:

•          чоловікам - за наявності стажу роботи не менше  25  років,  у тому числі стажу наукової роботи не менше 20 років;

•          жінкам - за наявності стажу роботи не менше 20 років,  у тому числі стажу наукової роботи не менше 15 років.

12. Пенсія в разі втрати годувальника призначається непрацездатним членам сім’ї померлого наукового (науково-педагогічного) працівника  (годувальника), які були на його утриманні (при цьому дітям пенсія призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника), у розмірі:

•          80 відсотків   пенсії наукового (науково-педагогічного) працівника на трьох непрацездатних членів сім’ї;

•          60 відсотків - на двох непрацездатних членів сім’ї;

•          40 відсотків - на одного непрацездатного члена сім’ї.

13. Право на  призначення  пенсії  відповідно  до  цього   Кодексу поширюється  на  всіх  осіб,  які  вийшли  на  пенсію  до набрання ним чинності  та мають стаж наукової  роботи,  передбачений частиною другою цієї статті.  Призначення пенсій таким працівникам   здійснюється відповідно до частини третьої цієї  статті  за  умови  звернення  за  призначенням  пенсії  разі звільнення з посади наукового (науково-педагогічного) працівника.

14. Після призначення пенсії відповідно до цього  Кодексу  наукові (науково-педагогічні) працівники можуть  працювати за строковим трудовим договором (контрактом)  на підприємствах,  в  установах, організаціях  усіх форм власності та  займатися підприємницькою діяльністю.

15. Право на  призначення пенсії  відповідно до цього Кодексу поширюється   також   на  непрацездатних  членів  сім’ї  наукового (науково-педагогічного)  працівника,  який помер до   набрання чинності   цим   Кодексом.  

16. Для осіб,   які працюють на посадах, що згідно   із законодавством   відносяться до   посад   державного  службовця,  попередній стаж наукової роботи, набутий в державних установах, організаціях, закладах,  зараховується  до стажу державної служби незалежно від наявності перерв у роботі, а для осіб, які працювали (працюють) на посадах наукових (науково-педагогічних) працівників, попередній стаж державної служби зараховується до  стажу  наукової роботи незалежно від наявності перерв у роботі.

17. Пенсія науковому (науково-педагогічному) працівнику виплачується  в  повному  розмірі  незалежно  від  його   доходів, одержуваних після виходу на пенсію.

               Стаття 184. Підвищення  розміру  пенсій  деяким  категоріям громадян

              

1. Призначені пенсії загальнообов’язкового державного соціального страхування підвищуються за рахунок коштів державного бюджету України:

а) пенсії  за  віком  інвалідам  війни  -  на  суму  середнього розміру  пенсії  загальнообов‘язкового державного соціального страхування за віком;

 б) пенсії  за  віком   іншим учасникам   війни   з   числа військовослужбовців,  які проходили службу в складі діючої армії, партизанських  загонах  і  з’єднаннях,  військовослужбовцям,  які брали  участь  у  бойових  діях  при виконанні інтернаціонального обов’язку та особам вільнонайманого складу діючої армії,  батькам та    дружині,    якщо    вона    не    взяла   повторний   шлюб, військовослужбовців,  які  загинули  на  фронті,  при   виконанні інтернаціонального  обов’язку  або  інших  обов’язків  військової служби, - на 50 відсотків сум  середнього розміру  пенсії  загальнообов‘язкового державного соціального страхування за віком;

в) пенсії по інвалідності з дитинства  внаслідок  поранення, контузії  чи  каліцтва,  пов’язаних  з  бойовими  діями  в період Великої Вітчизняної війни чи пов’язаних з їх наслідками,  а також пенсії в разі втрати годувальника інвалідам з дитинства внаслідок зазначених  причин  -  на суму мінімального розміру  пенсії  загальнообов‘язкового державного соціального страхування за віком;

г) пенсії  за  віком громадянам,  які необґрунтовано зазнали політичних  репресій  і  згодом  були  реабілітовані,  -  на   50 відсотків середнього  розміру  пенсії  загальнообов‘язкового державного соціального страхування за віком , а членам їх сімей, яких було примусово переселено,  - на  25  відсотків .

Розділ XIV. СОЦІАЛЬНИЙ ЗАХИСТ У РАЗІ ДОСЯГНЕННЯ ВИЗНАЧЕНОГО ВІКУ ТА ВИСЛУГИ РОКІВ

Стаття 185. Особа, яка не має права на пенсію

Особа, яка не має права на пенсію, - особа, яка досягла віку 63 років та не має права на пенсію відповідно до чинного законодавства. До досягнення зазначеного віку до осіб, які не мають права на пенсію, належать жінки 1958 року народження і старші після досягнення ними такого віку:

58 років - які народилися до 30 вересня 1953 року включно;

58 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1953 року по 31 березня 1954 року; 

59 років - які народилися з 1 квітня 1954 року по 30 вересня 1954 року;

59 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1954 року по 31 березня 1955 року;

60 років - які народилися з 1 квітня 1955 року по 30 вересня 1955 року;

60 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1955 року по 31 березня 1956 року;

61 рік - які народилися з 1 квітня 1956 року по 30 вересня 1956 року;

61 рік 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1956 року по 31 березня 1957 року;

62 роки - які народилися з 1 квітня 1957 року по 30 вересня 1957 року;

62 роки 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1957 року по 31 березня 1958 року;

63 роки - які народилися з 1 квітня 1958 року по 31 грудня 1958 року;

одинока особа - особа, яка не має працездатних родичів, зобов’язаних за законом її утримувати.

Стаття 186. Право осіб на державну соціальну допомогу

1. Громадяни України, які досягли віку, встановленого статтею 186 цього Кодексу або є інвалідами і не одержують пенсію та постійно проживають на території України, мають право на державну соціальну допомогу у випадках та на умовах, передбачених цим Кодексом та іншими законами України.

2. Особи, яким надано статус біженця в Україні, мають право на державну соціальну допомогу нарівні з громадянами України на умовах, передбачених цим Кодексом, іншими законами або міжнародними договорами України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.

3. Іноземці та особи без громадянства мають право на державну соціальну допомогу на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Стаття 187. Умови призначення державної соціальної допомоги особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам

Державна соціальна допомога згідно із цим Кодексом призначається особі, яка:

1) досягла віку, встановленого статтею 1 цього Закону та не має права на пенсію відповідно до чинного законодавства або визнана інвалідом в установленому порядку;

2) не одержує пенсію або соціальні виплати, що призначаються для відшкодування шкоди, заподіяної ушкодженням здоров’я на виробництві, передбачені Законом України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» та цим Кодексом;

3) є малозабезпеченою особою (крім інвалідів, зазначених у пункті 4 цієї частини);

4) є інвалідом I групи, середньомісячний сукупний дохід якого не перевищує 115 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Призначення і виплата державної соціальної допомоги особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Стаття 188. Розмір державної соціальної допомоги особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам

1. Розмір державної соціальної допомоги особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам за умовами, передбаченими частиною першою статті 187 цього Кодексу, встановлюється виходячи з розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність:

інвалідам I групи, жінкам, яким присвоєно звання «Мати-героїня», - 100 відсотків;

інвалідам II групи - 80 відсотків;

інвалідам III групи - 60 відсотків;

священнослужителям, церковнослужителям та особам, які протягом не менше десяти років до введення в дію Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» займали виборні або за призначенням посади у релігійних організаціях, офіційно визнаних в Україні та легалізованих згідно з законодавством України, за наявності архівних документів відповідних державних органів та релігійних організацій або показань свідків, які підтверджують факт такої роботи, - 50 відсотків;

особам, які досягли віку, встановленого статтею 185 цього Кодексу, - 30 відсотків.

Стаття 189. Умови призначення державної соціальної допомоги на догляд

Державна соціальна допомога на догляд призначається:

1) інвалідам війни з числа військовослужбовців та інших осіб, яким призначено пенсії по інвалідності відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб»:

а) інвалідам I групи;

б) інвалідам II групи, які є одинокими та за висновком лікарсько-консультативної комісії потребують постійного стороннього догляду;

в) інвалідам III групи, які є одинокими та за висновком лікарсько-консультативної комісії потребують постійного стороннього догляду;

2) особам, які належать до інвалідів війни відповідно до статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та одержують пенсії за віком, по інвалідності або за вислугу років, крім зазначених у пункті 1 цієї частини:

а) інвалідам I групи;

б) інвалідам II і III груп, які є одинокими і за висновком лікарсько-консультативної комісії потребують постійного стороннього догляду;

3) особам, яким призначено пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб» і які є інвалідами I групи внаслідок причин, визначених у пункті «б» статті 16 зазначеного Закону, або є одинокими пенсіонерами і за висновком лікарсько-консультативної комісії потребують догляду;

4) одиноким малозабезпеченим особам, які за висновком лікарсько-консультативної комісії потребують постійного стороннього догляду і одержують пенсію за віком або за вислугу років чи по інвалідності (крім інвалідів I групи);

5) малозабезпеченим інвалідам I групи, які одержують пенсію за віком або за вислугу років чи по інвалідності (крім інвалідів, зазначених у пунктах 1-3 частини першої цієї статті).

Державна соціальна допомога на догляд не призначається:

особам, які одержують соціальні пенсії або надбавки до пенсії на догляд відповідно до законодавства, що діяло раніше;

інвалідам, яким призначено відшкодування витрат на догляд відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».

У разі якщо особи, зазначені в частині першій цієї статті, мають право на державну соціальну допомогу на догляд з декількох підстав, державна соціальна допомога на догляд призначається їм з однієї підстави за їх вибором.

Державна соціальна допомога на догляд не виплачується в період, коли особа працює (крім інвалідів I групи) або перебуває на повному державному утриманні.

Призначення і виплата державної соціальної допомоги на догляд здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України .

Стаття 190. Розмір державної соціальної допомоги на догляд

Державна соціальна допомога на догляд встановлюється:

1) особам, зазначеним у підпункті «а» пункту 1 (із числа інвалідів, віднесених до підгрупи Б I групи), підпункті «а» пункту 2 (із числа інвалідів, віднесених до підгрупи Б I групи, які брали безпосередню участь у бойових діях в період Великої Вітчизняної війни 1941-1945 років та війни 1945 року з імперіалістичною Японією) і пункті 3 (із числа інвалідів, віднесених до підгрупи Б I групи) частини першої статті 189 цього Кодексу, - у розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність;

2) особам, зазначеним у підпункті «б» пункту 1 та підпункті «б» пункту 2 (із числа інвалідів II групи, які брали безпосередню участь у бойових діях в період Великої Вітчизняної війни 1941-1945 років та війни 1945 року з імперіалістичною Японією) частини першої статті 189 цього Кодексу, - у розмірі 25 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність;

3) особам, зазначеним у підпункті «в» пункту 1, пунктах 2 (крім інвалідів, зазначених у пунктах 1, 2, 4 і 5 цієї статті), 3 (із числа одиноких пенсіонерів), 4, 5 (із числа інвалідів, віднесених до підгрупи Б I групи) частини першої статті 189 цього Кодексу, - у розмірі 15 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність;

4) особам із числа інвалідів, віднесених до підгрупи А I групи, зазначеним у підпункті «а» пункту 1, підпункті «а» пункту 2 (які брали безпосередню участь у бойових діях в період Великої Вітчизняної війни 1941-1945 років та війни 1945 року з імперіалістичною Японією) і пункті 3 частини першої статті 189 цього Кодексу, - у розмірі 100 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність;

5) особам із числа інвалідів, віднесених до підгрупи А І групи, зазначеним у підпункті «а» пункту 2 (крім інвалідів, зазначених у пункті 4 цієї статті), пункті 5 частини першої статті 189 цього Кодексу, - у розмірі 30 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Стаття 191. Виплата державної соціальної допомоги за минулий час

1. Суми державної соціальної допомоги особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам і державної соціальної допомоги на догляд, що призначені, але не витребувані своєчасно одержувачем, виплачуються за минулий час не більш як за 12 місяців перед зверненням за її одержанням.

2. Суми державної соціальної допомоги особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам і державної соціальної допомоги на догляд, не одержані своєчасно з вини органу, який призначає або виплачує відповідну допомогу, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком. При цьому виплата допомоги за минулий час здійснюється виходячи із прожиткового мінімуму, затвердженого на момент її виплати, з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Компенсація втрати частини допомоги у зв’язку з порушенням строків її виплати особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам здійснюється згідно із законом.

Стаття 192. Виплата допомоги на поховання

1. У разі смерті одержувача державної соціальної допомоги особам, які здійснили його поховання, виплачується допомога на поховання в розмірі двомісячної суми державної соціальної допомоги особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам, встановленому на день смерті одержувача цієї допомоги.

2. Допомога на поховання, не витребувана своєчасно без поважних причин, виплачується не пізніше дванадцяти місяців після смерті одержувача державної соціальної допомоги.

ИСТОЧНИК